338 Основи пунктуації

дивують ці мужчини: не встигне поцілуватись два чи то три рази з тою чи іншою жінкою, як уже ту чи іншу жінку починає вважати за свою власність і починає на неї стра­шенно кричати (М. Хв.). 10. Вмирав самотній, як усі вигнанці (О. Пахл.). 11. Якби ти знав, як солодко нестер­пно і як спочатку я тебе люблю (Л. Кост.). 12. Ніколи в головах дядьків не ворушилось стільки думок, як тепер (М. Ст.). 13. Як вийшов зі стодоли, то перед самим носом пролетіла зграйка снігурів і всілася на вишневому гіллі на хатню му причілку (Є. Гуц.). 14. Я не спекулюю на цьому, бо знаю, ти чинитимеш так, як я тобі казатшгу, як я проситиму тебе. 15. Дивно, як цього не може зрозуміти слідчий (О. Чорн.). 16. Як не люблю — я не співаю (Я. Тич.). 17. Як уміє, так і піє (//. те.).

Вправа 62

Поставте пропущені розділові знаки й поясніть Тх уживання. Зробіть

синтаксичний аналіз речень та накресліть їх схеми.

1. Максим думав про скриню Паїшори. Вся справа в тому в чиїх руках буде ключ від скрині і жим способом будугь знешкоджуватися злі духи ч що в ній замкнені (Я. Риб.). 2. Василь Мисик, за плечима якого більш як півстоліття поетичного досвіду очима ясновидця дивиться в глибину речей (/. Др.). 3. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха^ і кілька зелених глиць упало на сніг (М. Коц.). 4. Дуже рано починалася,за старих часів професійна на селі освіта. Тоді вона починалася коли Ванька або Одарочку було вже «одлучено» і,коли Вапькові або Одарочці сорочка підійма­лася вище того місця, про яке ви зараз не думаєте і зав’язувалася вузлом на спині (О. Виш.). 5. В українця зринає із уст: «Я, тьі знаешь, забьіл свою мову!» Як цього зрозуміть молодця, що не здатен свого розкумекать,коли навіть, заблудла вівця не забуде по-своєму мекать? {Длі. Біл.). 6. А він забув про весло, що лежало під ногами і боявся поворухнутися_; щоб не сполохати її голосу — тихого як наводок і чистого як подих землі на пагорбах посеред заплав (Гр. Тют.). 7. Вона |Ніна Матвієнко] сприймає весь духовний світ як рідница своє бушгвласігу супіість~як його органічну часточку, і в гой же час розуміє що може тоиуги очима в блакиті неба, пити в уяві яскра­во-зелену барву трави батьківського подвір’я відчувати на відстані осінній запах груші коло отчої хати лише то му що є мати, що є її село її Полісся її У країна,а з нею — великий

Пунктуація в складному реченні

добрий людський світ (В. Качк.). 8. Рвонув на себе провід коли кінець гармати зрівнявся з вільхою, в останню мить згадавши що там не справжня міна і,що гармата вибухає не тої ж миті коли із неї зірвеш чеку (В. Шевч.).

Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

У складному безсполучниковому реченні використо­вується майже повний репертуар віддільних пунктуацій­них знаків середини речення. Два знаки — кому і крапку з комою — можна вважати формаль­ними: вони розділяють компоненти складного речення. Так, кома в складі речення — елементарний засіб графічного членування складного речення.

Другий знак — крапка з комою — харак­теризуєтеся наявністю граматичного підсилення. Ужива­ється в тих же випадках, що й кома, але в ускладнених ситуаціях: а) при більшій кількості членованих компо­нентів; б) при значній змістовій віддаленості компонентів; в) при насиченості компонентів іншими розділовими зна­ками.

До семантизованих пунктуаційних знаків належать тире і двокрапка, оскільки, крім членування речення, вони передають відношення причини і наслідку, умови, пояснення, протиставлення між компонентами безсполучникового речення.

Коли складові частини безсполучникового речення ут­ворюють єдність складної думки, в якій виражається одночасність, послідовність чи сумісність дій, між цими складовими ставиться кома: Обабіч дороги в золотих полумисках соняшників бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизіли дзвіночки вівса, прив'ядали сер­дечка листя рясного стручкуватого гороху (М. Ст.).

Якщо окремі частини безсполучникового складного речення не мають тісного зв'язку у змісті або в середині частин є свої коми, то між ними ставиться крапка з комою: Врожайне літо завжди наливає хлібороба добрим спокоєм і певністю; так наливає воно колос дорідним зерном (М. Ст.); Десна справді вже розли­