352 Основи пунктуації

«*с> Вправа 75

Перепишіть текст, розставляючи розділові знаки. Поясніть пунктуацію

в простому та складному реченнях.

Окрім козаків-запорожців і козаків-зимівчан іще є одна козацька порода. І вона ця порода не живе ні на Січі ні по зимівниках. Це козаки-самітники або ж відлюдьки. І обертається кожен із них у степу сам із собою. Видно їм так щось у житті допекло або й вони допекли комусь що позабігали у найглухішу глушу і кожен лишається із своєю волею віч-на-віч і від того їм добре. Викопає собі такий відлюдько у степу десь біля річки чи озера яму обплете її зсередини лозою чи очеретом зведе над ямою з каменю невисокі стіни і дах обмастить їх від свого ж коня кізяком проробить у стінах одне-два віконечка і живе. Такі зем- лянки-хати татари називають бурдюгами і по-їхньому це означає шкіряна торба для води. Влітку такому козакові- самітнику співає птаство а взимку заметілі й вовки. Две­рей він ніколи не замикає. Буває як де піде чи зачепиться довгенько на полюванні а до його бурдюга із степу хтось приблукає то заходить просто в хату. Господар все лишив на столі і хліб і сало пшоно рибу бутилець міцненького меду. Все у подорожнього перед очима і під рукою дістане кресало викреше вогню розпалить кабицю зварить підкрі­питься схоче на ліжку і відпочине. Засне чи так полежить а як йому треба вже йти а господаря ще нема то він робить з очерету чи гілочок невеличкого хрестика і ставить його на столі дякую мовляв тобі господарю за хліб за сіль. І йде собі далі. А як зайде той мандрівний чоловік і застане хазяїна бурдюга вдома то зрадіють вони один одному як рідні... Але й ті козаки-самітники коли трапилось що на Січі татарський напад приміром на Україну або скажімо козацький похід на турків а чи татар покидають усі сідлають коня і гайда на Запоріжжя!.. (М. Вінгр.).

Пунктуаційно - орфографічний комплекс у контексті з прямою мовою та цитатами

Контекст з прямою мовою оформляється не окремими розділовими знаками, а ідіоматизованим пунктуа­ційно-орфографічним комплексом,

Пунктуація в складному реченні

в якому передбачена строга регламентація вживання вели­кої літери, двокрапки, парних лапок, одиничних та парних коми та тире, залежних від позиції слів автора й способу записування прямої мови (в абзац чи в рядок).

При контексті з прямою мовою ставляться розділові знаки за такою схемою:

о Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а сама пряма мова береться в лапки. Перше слово її пишемо з великої літери: Думала сумна смерека: «Де краса у мене? Ось у інших розвилося Листячко зелене. А я стою однакова Літом і зимою; Як мій дуб мене покине, Що буде зі мною ?» (Д. Павл.).

У середині прямої мови ставляться такі самі розділові знаки, як у простому реченні. Якщо ж вона складається з кількох речень, то між ними ставляться крап­ка, знак питання чи оклику залежно від інтонації. В кінці прямої мови знак питання, знак оклику, три крапки ставляться перед лапками, а крапка після лапок: А що, коли Пороша зараз підійде до неї, і той погляд буде не ніжним, не тихим, не привітним, а грізним і немилосердним: «Чого ти прийшов сюди? Я тебе не чекала» (В. Земл.).

• Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то її знаки — знак питання, знак оклику, три крапки ставлять перед другими лапками, а після лапок — тире; замість крапки прямої мови ставлять кому після других лапок, а потім тире: «Це ти, Андрію?» — спитала з полу мати (П. Панч); «Сьогодні буде шторм», —каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря, наче п ’яниця запах горілки. «Буде шторм на десять балів», —каже рибалка (Ю. Ян.).

• Якщо слова автора розривають пряму мову, то лапки ставляться тишки на початку і в кінці її. Інші знаки ставлять так:

а) Якщо слова автора розривають пряму мову, то перед ними вживається кома, три крапки і тире, а після них — кома й гире, якщо перша частина прямої мови не становигь закінченого речення: «Невже оце та гречка, — кажу до Духновича, — що так біло нам цвіла у Чугуєві?» (О. Гонч.), або знак питання,

12⁰⁰³