366 Основи пунктуації

Наші знеможено заплакало дівча Наші Наші А Хома веселий і радісний зривав з їхніх рукавів жовті як гус...нь нашивки і відкидав геть (О. Гонч.).

•» Вправа 91

Поставте потрібні розділові знаки. Проаналізуйте виділення структур простого й складного речень.

1. У кухлі Климко й знаходив гостинець пригірщ пряників-срібноголовців або гроно прозорих півників на паличках зв’язаних докупи білою ниткою або ще щось таке. 2. То бачили в ній |в балці] вовка що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари то чули як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому всохлому кленові (Гр. Тют.). 3. Берези сосни і пісок і яр і птичий свист і віїтер і ялини (М. Рил.). 4. От і братія сипнула у сенат писати та відписувать та драти і з батька і з брата (Т. Шевч.).

3. Думка обірвалася на тихому жалібному тоні сопілка вислизнула з рук і Семен заплющив очі заколисаний тою чудовою тишею що буває виповнена усякими згуками і дзвінкою піснею жайворонка і дзижчанням польових мух і тихим мелодійним шелестінням стиглого жита підрі­заного серпами (М. Коц.). 6. Отак земля жаліла його коли він ще не нажившися мав прощатися з нею напевне тому й виживав що бачив не хижі химери і страхіття націлені надзьоблені на людське серце а тиху матір з немовлям і росяну в пилку пшеницю кучерявий овес у видолинку і селянську хату з соняшниками і рожею перед нею різно- цвіти і пізньоцвіти біля неї і кумедно бундючного лелеку з лелечатами на ній який туманного місячного вечора здасться вже не птицею а самим сном (М. Ст.). 7. Та ось дим перепах чи перемінивсь річковий вітер і на тому вапняковому березі з’явилися вовки й лисиці. 8. Повітря між ними бриніло і сплющувалось і коли воно стало тонким як лезо шаблі жовніри й гусари ударилися з коза­ками і обнялися... (М. Вінгр.).

•» Вправа 92

Передайте наявні змістові відношення між компонентами речень, пос­тавивши на місці крапок потрібні розділові знаки й сполучники.

1. І на оновленій землі Врага не буде, супостата ... буде син ... буде мати .. будуть люди на землі (Т. Шевч.).

2. Тонкий промінь торкнувся зголубілого вікна ... на склі наче накипіли шротинки золотого сяйва. Я спав .. цей промінь постукав у мої очі, постукав у мою душу ... тепер

367

Пунктуація в складному реченні

пробуджені очі пильно приглядаються до тієї вузької ка­люжки, якою стала шибка ... душа все більше спов­нюється певністю, що вона теж поступово золотіє, закві­таючи жовточолим соняхом (Є. Гуц.). 3. Тільки небо тоне ... пахне небом степова імла (А. Мал.). 4. Та минуло кілька днів ... знову на трасі Сімферополь—Ялта з’явилися колони автобусів із знайомими написами «Артек» (з газ.).

5. Тебе нема ... дні — як ночі ... сад хитається в журбі (В. Сос.). 6. Цвіте земля садами і людьми ... люди — дітьми, діти — таїною (П. Ск.). 7. Пройшов весняний дощик ... рідне місто ожило (з газ). 8. Ночами земля вже тужавіла ... вдень розм’якала проти сонця ... озимі посіви весело бігли вдалину (М. Ст.). 9. Вчора був я лоцманом. Синіли ... ревіли темнокосі хвилі ... сьогодні я господар вілли, Де в саду блукають пави білі (М. Рил.). 10. Дубок повертається боком до вітру, щогли зарипіли ... вже бугшприт іде над водою ... ніс ріже плюскотливу хвилю (Ю. Ян.).

•» Вправа 93

Поставте розділові знаки в складних реченнях, поясніть Тх уживання,

накресливши схеми речень.

1. Черкаєш крилом і співає блакить дума сонцеиовна над світом летить (П. Мовч.). 2. Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Кост.). 3. Сонне крило ночі засивіло в тумані простяглося зубцями на сході

і ждало коли погасне остання зоря. . Світало. Десь неда­леко в селах співали півні і сонний степ трусив уже кошлатою заспаною головою над Дніпром умивався до зорі.. (Г. Кос.). 4. Чутливе материне серце обіллялося жалем па одну думку що дитина мерзла б або й зовсім замерзла в далекій холодній дорозі (М. Коц.). 5. Тоді були невеселі голубі дзвони то йшов піст і каланча переклика­лася з іншими церквами (М. Хв ). 6. Гості ще зоставались не зриватися ж мовляв зараз по вечері треба посидіти (О. Пч ). 7. М о к і й (м’якше): — Можна сказати аеро бринить. А от іще кажуть сніжок бринить. Це як випаде а тоді зверху в повітрі ледве примітний такий бринить (М. Кул ). 8. Кати чекали допомоги а юрба яка могла у будь-яку хвилину розтерши казнокрада чи крамольника старовіра чи вбивцю глухо мовчала і жодна рука не піднялася па німі речі |книжки) в яких таїлася недосяжна мудрість (Р. Іван.). 9. Бувало що перший день нічого не