Пунктуація в складному реченні

1. То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь То сонце вигляне ласкаво променисте і знов сховається і знову дощ і тінь (Л/. Рил.). 2. Й одразу якось почистішав навколишній день, повищав, прояснів і дорога тут була сухіша й біліша, бо піску побільшало й повітря з важкого полегшало й соковитішим стало (Є. Гуц.). 3. Напроти скирти він підвів голову, сказав щось до коней і вони зупинилися (Гр. Тют.). 4. Ой мій милий на току а я йому пирогів напеку. Ой мій милий на поріг а я йому на тарілку пиріг (н. те.). 5. Хто ви і чого вам треба? (Ю. Ян.). 6. Серце його [Пилипкове), як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях а малі ноженята, байдуже про непомірні чоботи, своє робили: він ними швидко чекри- жив все вперед та вперед (Я Мирн.). 1. Сніжинки з інеєм крутилися, збивалися в купу і та купа росла, більшала і, наче стовп, підіймалася вгору (Я Мири.). 8. Частенько з панночками граюсь І лащуся до них І м’яко спать мені і ласо можна їсти І бігаю не в бур'янах Сухенькі лапки, хвостик чистий, Не так, як твій, у реп’яхах... (Л. Гл.).

7. Ліва рука від незвичайної ваги зомліла і Харитя не могла її зігнути (М. Коц.). 10. Життя ж — це вічна бороть­ба і тільки сильними народи куються в нації, ідуть крізь бурі в радісні походи, торують для нащадків путь (В. Сос.).

10. Вірі там докопувався до кожної дрібниці й за короткий час його знали навіть рядові рудокопи (М. Хє.). 12. Прой­дуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідан­ня але одне останеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця землі фашистське божевілля (О. Довж.).

Вправа 54

Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки між однорідними членами речення та компонентами складносурядних речень. Поясніть умови пунктограм.

Письменник і Генерал

Того року плітку полікуватись і відпочити Ґете поїхав з Ваймара до Карльсбада. Тричі на день, вранці, в обід і ввечері, він виходив до джерела в парк, щоб тут, за пора­

дою лікаря, випити корисної для здоров’я мінеральної води. Він ходив привітною і затишною вуличкою в холод­ку дерев і по дорозі кожного разу зустрічав людину поваж­ного віку, що, спираючись на тростину чорного дерева з золотою іулею, проходила повз нього.

Розпитавши, Гете довідався, що то був одставний за­служений Генерал австрійської служби, який походив з давнього й відомого аристократичного роду. Коли Ґете проходив вуличкою й проминав його, Генерал спинявся й, спираючись на тростину, стояв, дивлячись йому вслід.

... Очевидячки, Письменник справив на старшого віденця враження цілком респектабельної людини і Гене­рал, закінчивши оглядини, продовжив розмову.

• Але, — звернувся він знов до поета, — скажіть мені, будьте ласкаві, що саме ви, власне, написали?

• Дещо! — відповів з готовністю Поет. — Дещо! Від Адама до Наполеона, від Арарата до Бльоксбергу, від кедра до терна.

По обличчю Генерала пробила легка тінь.

• Шкода, — зауважив він, — що досі мені не дове­лося прочитати жодного з ваших творів, бо я раніше ніколи, па жаль, нічого не чув про вас. Сподіваюся, що протягом цього часу з’явилися нові, доповнені й поліп­шені видання ваших творів?

• О так і чимало!

• І, певне, ще з’являться? — допитувався Генерал, уточнюючи справу щодо видань.

• Треба сподіватися, що вони з’являться!

• Ну ось, бачите! — з гіркістю признався Генерал. — Це мені дуже прикро, бо я не куплю ваших творів!.. Прошу зважити на те, що я купую лише остаточні видан­ня. Тому, з цих міркувань, щоб усе було певне, я чекаю завжди на смерть автора раніше, ніж купити його твори. Прошу не прийняти це за зле, але це в мене принцип, якого я стало притримуюсь і я не можу відступити від цього принципу також і для вас, пане Ґете!

І Генерал в ознаку, що він уважає розмову закінченою, знов підніс з вишуканою чемністю свого капелюха над головою і Письменник з такою ж чемністю повторив той самий жест і вони розлучились (В. Дом.).

Пунктуація в складному реченні

Розділові знаки в складнопідрядних реченнях

Частини складнопідрядного речення розділяються, як правило, к о м а м и: Відтоді, відколи праця перестала бути працею, а стала героїчною, вона стала відповідно абсурдною (П. Мовч.).

із Якщо підрядні речення приєднуються до головних складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, після того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що, так що, кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз. Місце коми визначається змістом речення: І ось тепер, після того як над світом відгриміла найбільша з воєн, мені дорога знову стелеться до Харкова, до моєї альма- матер (О. Гонч.); Обличчя його було землисто-сіре... навіть після того, як він витер з нього пилюку (О. Гонч.).

и Якщо підрядне речення стоїть на першому місці (перед головним), то сполучники комою не розділяються: Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смол.); Після того як Ленінград скинув із себе тягар блокади, ми з покійним Оста­пом Вишнею побували в цьому прекрасному, величному і гордому місті (М. Рил.).

в Якщо підрядні речення з’єднуються з головними складеними сполучниками навіть коли, перш ніж, в той час як, лише коли, кома ставиться перед усім складеним сполучником: Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон, з'явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові полку (О. Гонч.).

Підрядні речення не відділяються кома- м и від головних, якщо вони складаються лише з одного слова: Підв'язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого (М. Рил.); Дайте, тіточко, води напитись, бо так їсти хочу, що аж переночувати нема де (н. тв.).

Вправа 55

Поставте потрібні розділові знаки між компонентами складного речення.

Визначте тип підрядних речень та сполучники, якими вони приєднують­ся до головного.