348 Основи пунктуації

ніколи не лишався наодинці мрія жила в ньому і коли тихо було навкруги вона неясними обрисами мерехкотіла перед очима і Шаптала побожно схиляв перед нею голову (В. Підмог.). 4. Глянув попід машиною і похолов на нього суігув плямистий танк той самий що він підірвав чи інший який зумів прибрати підбитого з дороги чи обійти.

5. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалася тужава брость (В. Шевч.). 6. Очі ніби з весняної хмари у них і ГІОДИВ від того білоповеневого квіту що затоплює новесні цей підлісний масив міста і якась сторожкість яку можна побачити тільки в очах матері і мудра задума що вляга­ється десь глибоко барвою яблуневої нори золотої осені (В. Качк.). 7. Цепок яким він був прикований до вільхи натягло видно повінь покидаючи цю місцину хотіла за­брати з собою й човна та не подужала прив’язі (Гр. Тют.).

6. А бабуся гомоніла нанизуючи нитку на нитку і все що коїлось на базарі де вона продавала ковбаси в кого був трус де зайнялося повстання про™ влади скільки людей розстріляно з наказу Надзвичайної Комісії про все те можна було дізнатися від неї (В. Підмог.). 9. Правий був Платон стверджуючи що письмове слово не знає з ким можна розмовляти а з ким не варто воно може стати знаряддям і для достойного і для невігласа (П. Мовч.).

10. Тоді через воду переїжджають на плавучих помостах які ходять не по линві їх відводять на веслах вище берегом і пускають за течією з допомогою керма (Г. Данил.). 11. В примітивній свідомості спростачепих та «згоголізованих» поколінь саме ім’я «Україна» стало віддавна синонімом якоїсь бездержавної безієрархічної безструктурної і оста­точно безформеної Аркадії де тихі води і ясні зорі де вічно співає соловейко без перерви квітнуть вишневі садки а в них у холодку людність перманентно відпочиває на бор­щах і варениках і в затишку мальовничі козаченьки не­втомно кохають так само мальовничих дівчат... (Є. Мал.).

•>

Пунктуація в складному реченні

уб’є Світ почує ту смерть і повітря здрижить і ліси загудуть і земля задвижить (/. Фр.). 3. Коли Юля вийшла на вули­цю сніжинки ще кружляли дерева стояли білі й волохаті урочисто мовчазні {О. Донч.). 4. Чи ти сину не доріс чи ти сину переріс чи не рублена хата що не люблять дівчата? (//. те.). 5. Був один такий рік (1912) коли жоден студент у Києві не був арештований жодного не били нагаями під час відзначення шевченківських роковин (з журн.).

5. Максим думав про скриню Пандори. Вся справа в тому, в чиїх руках буде ключ від скрині і яким способом будуть знешкоджуватися злі духи що в ній замкнені (Я. Риб.).

6. Щоб залишитись в історії драматургії досить написати кілька драмоподібних витворів і тебе неминуче поминати­муть у своїх працях усі дослідники цього підрозділу літератури (М. Наєнко). 8. Там де я сидів із пирію ще правда подихало гарячим денним духом та від річки з-під осоки тягло вже холодком і лепехом не по-деннім пахло і випливав із-за лози туман (О. Вирг.). 9. Чути було як у вікна б’є дрібний осінній дощик і як Іван Іванович протирає свої рогові окуляри білосніжною хусткою (М. Хе.). 10. Він шукав. Придивлявся до облич що миго­тіли перед очима ходив довго з вулиці на вулицю і дріж проходила йому по тілу коли візники гукали на нього або дзвоник трамваю несподівано бринів йому коло вуха (В. Підмог.). 11. У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями коли Юхим переступив через поріг (А. Гол.). 12. Шаітгала спинився на березі та почав стежити як борються на небі яскраві фарби гарячо­го сонця з прийдешньою пітьмою як сірішає Дніпро і гудки пароплавів зовсім низько стеляться над водою (В. Підмог.). 13. Аби хто захотів об’їхати козацькі землі і якби його кінь ішов по сто верст на день, то довелося б йому втратиш на це сімнадцять днів, бо їхні землі не лише на Запоріжжі, а й по усіх диких степах, озерах та річках праворуч та ліворуч Дніпра (М. Вінгр.).

Вправа 72

Поставте пропущені розділові знаки. Поясніть уживання коми між

двома сполучниками.

1. Де б життя не носило і яких мені б звань не дало воно Та коли запитально подивиться Мені в очі Апостол Петро Я скажу: «Я — солдат будівельного батальйону. Я — ніхто...» (О. Ірв.). 2. Голос її не підносився й не стихав і