Пунктуація в простому реченні

п’ятьма давав продукцію виконував плани сприяв техніч­ному прогресу (П. Загр.). 6. Із морських тварин, шо я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о дельфін султанка камбала морський кінь морська корова краб риба-голка медуза... (О. Виш.). 7. Перед Словом рівні, як і перед світом перед небом землею сонцем. 8. Дійсно, з мовами відбулося те ж саме, що з людьми вихолощення духовного вимив золотоносних покладів історичне зубожіння (П. Мовч.). 9. Нерухоме зелене вбрання ставка набрякла трава, зоставлена навколо, очерет, що колихався з бояз­ким тріпотінням, все це було ніби страшенно притомлене ніби втекло від життя... {В. Підмог.). 10. Жінкам належить вирішальна роль у народній освіті й охороні здоров’я торгівлі й сфері побуту всюди, де потрібні умілі руки допитливий розум хазяйське око чуйне добре серце (з газ.). 11. Майже над кожними воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця то сова то сорока то ворона то яструб то орел.,. (І. Фр.).

Розділові знаки при відокремлених членах речення

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки — коми й тире. Ці знаки в писемному мовленні служать для виділення і підсилення ознак, об’єктів мовлення та обставин вико­нання дії (другорядних членів речення). За силою відокремлювальної функції коми — знак слабший, тире

• сильніший. Якщо змістовий відрізок (член речення) за значенням потребує підсилення і стоїть на початку або в кінці речення, то один із парних знаків збігається із знаком початку або кінця речення. У сильній позиції середини речення звичайно наявні повні парні знаки — коми і тире.

Умови вживання розділового знака при відокремлених членах речення — морфологічні, синтаксичні, фонетичні та змістові.

Відокремлені узгоджені означення

Узгоджені означення виділяються за змістом та інтона­ційно, а на письмі к о м а м и в таких випадках:

а Якщо означення, виражені прикметниковими й дієприкметниковими зворотами, стоять після пояснюва­ного ними слова: Місто, освітлене вогнями, лежало в долині (з газ.); А в мене дні бунтують і кричать, підвладні власним, не чужим законам (О. Тел.).

я Якщо означення, виражені прикметниковими й дієприкметниковими зворотами, стоять перед поясню­ваним словом і мають додаткове обставинне значення (можливе додавання слів будучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи (О. Гонч.); Хоробрий, підступний, Ібрагім-баша весь вечір просидів па самоті зі своїми пла­нами, думками (С. Плач.).

Означення, виражені зворотами, що стоять безпосе­редньо перед пояснюваними словами і не мають обста­винного відтінку у значенні, не відокремлюються: Зне­силений неволею па далекій чужині, з понівеченим здоров ’ям вернувся він [Шевченко] до Петербурга (П. Мирн.); Очолю­вана нею ланка стала для буряководів області справжньою школою передового досвіду (з газ.).

я Коли два чи більше одиничних означень стоять після пояснюваного ними слова, перед якими вже є озна­чення: На ньому незмінна коротенька фуфайка, потерта, сива, як і його голова та вуса (Б. Ком.).

Якщо ж перед пояснюваним словом немає означення, то ті означення, що стоять після нього, можуть відокрем­люватись або не відокремлюватися залежно від бажання автора: На узбіччі стояв ліс, темний, подекуди похмурий... (Є. Гуц.); Поклав руки свої мозолясті, натруджені, протяг по столу і важко впав на них головою (А. Гол.).

Іноді, щоб підсилити відокремлені означення, ставить­ся т и р е : Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А. Мал.).

я Якщо означення пояснюють особовий займенник (незалежно від позиції щодо нього) або відносний за­йменник: Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління (Л. Кост.); А що мені, молодому та нежонато­му! (н. те.); Стомлений, він підходив до рідної хати; А там