Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
O_M_Pazyak_O_A_Serbenska_M_I_Furduy_L_Yu.doc
Скачиваний:
1618
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
2.57 Mб
Скачать

362 Основи пунктуації

(Г. Кос.). 9. Отямившись, вже й руку простягла до цієї небаченої ніколи квітки (А. Соломко).

•» Вправа 85

Обґрунтуйте вживання парних ком, тире та дужок.

  1. Ми хочемо сказати тільки, що в наше завдання входило потривожити те мертве болото, куди встряли й «добрі, хороші» люди. (Висушувати ж це багно доведеться багато й багато років) (М. Хв.). 2. Легко повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам за­плакав над потолоченою кіньми пшеницею... (Г. Кос.).

  1. Опріч пісень, приповісток, обрядових примовлянь, єсть, на мою думку, ціла окрема царина, мовляли, «народної словесності»: це розповідання снів (О. Пч.). 4. До того ж стояв барак у такому веселому місці, що його з усіх боків осяювали воші — зі станції, з вагоноремонтних майсте­рень та від шахти, — і він плив щоночі в тих вогнях, наче корабель у сріблястому морі (Гр. Тют.). 5. Чубрієнко задоволено затягся, дістав з моєї торби пшеничний сухар (вій дурно нічого не розказував!) і розпочав широко, з деталями... Смеркало. Кущами Щербачкової ліщини, обе­режно розмовляючи, крались сіро-чорною смугою постаті озброєних людей (Г. Кос.). 6. Мош Костаки, високий огрядний молдуван, із червоним, мов перчиця, обличчям і ще червонішою шиєю, що так виразно відбивалась від його білої одежі — довгої, за коліна, сорочки, підпере­заної червоним поясом, та білих штанів, — сидів на лаві і енергічно вимахував руками та мотав головою, вкритою копицею рудого, з сивиною волосся (М. Коц.). 7. Глядачі чекали появи народного артиста України А. Паламаренка, бо ще з минулого року їм запам’яталося, з яким натхнен­ням читав він поему «Сон» («У всякого своя доля...») (з газ.). 8. Завдяки своєму термоакумуляційному дну посуд дозволяє знизити споживання електроенергії (газу) до 70 % (!), води, жирів і солі до 80 % (!!) і більше (!!!), а також зекономити час і нерви на приготування їжі (рекл.).

•» Вправа 86

Напишіть текст як контрольний диктант і визначте віддільні й

відокремлювальні розділові знаки та поясніть їх уживання.

Плекаймо, люди, пісню...

Український народ упродовж свого існування завжди був неперевершеним творцем чарівної пісні, яка вирізня­


363

Пунктуація в складному реченні

ється своєрідністю, неповторністю на тлі світової музич­ної культури. Це найдорожчий скарб народу, неоціненна частка його поетичної душі. У ній зберігається історія і характер, обдарованість і краса людська, в ній, немов у своєрідному комп’ютері, запрограмований морально- етичний код і духовна велич української нації.

У вік музичного модернізму, задушливого смоіу біт-, хіт-, поп-, рок-музики, що заполонив душі широких мас, особливо молоді, наша пісня повинна стати своєрідним базисом духовності для тих, хто здатний відчувати красу рідної мови, вслухатись у соловейкову мелодію... Україн­ська пісня не тільки спроможна лікувати тих, хто опинив­ся у незавидному становищі безбатченка. Вона з давніх- давен здатна єднати людей у любові один до одного, у любові до Батьківщини. Свого часу ПІиллер писав: де співають — там лишайся жити. Лихі люди не співають пісень. Тільки там, де народ співає, співає не абияк, а багатоголосо, там, де голоси творять диво-плетиво, багате на контрапункт та підголосову орнаментику, міг народи­тися Леонтович — неповторний майстер філігранної обробки пісенних зразків, що довів свою професію до високої досконалості.

Вже сам по собі відбір Миколою Дмитровичем пер­шоджерел для мистецької оздоби став процесом вельми важливим, бо добиралися пісні найцінніші з цінних, лише ті, що найбільше хвилювали поетичну душу Майстра. Вони перетворювались у шедеври, вплітаючись самоцві­тами у вінок усенародної музичної культури (А. Авд.).

Вправа 87

Напишіть текст як диктант. Поясніть синтаксичні основи пунктуації в

простому реченні.

Слово Косинки

У двадцятих роках нашого століття часто влаштову­вались і в Києві, і в Харкові, і по інших містах літературні вечори з обов’язковими тоді дискусіями. На одному з таких вечорів я вперше побачив і почув Григорія Косинку. Стрічався я з ним, правда, і раніше в якійсь редакції, і він вразив тоді мене категоричною рішучістю своїх естетич­них оцінок, гостро критикуючи, пригадую, переклад одного Бодлерового вірша.

«Жахливий переклад», — різким голосом повторив він кілька разів, і стосувалось те, власне, не так перекладу, бо

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]