86 Фонетика

Коли твої очі ближче до землі — більше бачиш. Вчишся читати по слідах, по загублених речах, по зрослих квітках. Це своєрідні літери. З них складаються слова. Потім розповідь...

Знизу тобі видніше. Від ніг до голови перед тобою виникають постаті. Чоловіки. Жінки. Старі. Одверті. Підступні. Добрі. Нахабні. Чесні. Чисті. І ні одна риска на їхньому обличчі не може сховатись, і під повіками нічого не може замаскуватись — усе напоказ, голо, відкрито.

І характери розпізнавати легше. Перед тобою не криються. В жесті, слові, зверненому до твого тіла, прику­того до чотириколісного майданчика, повністю виража­ють свою сугь (Є. Гуц.).

ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ

Чергування голосних

Найдавніші чергування голосних

До найдавніших чергувань голосних належать такі:

Е — О нести — носити, брести — бродити, молоти — мелю\

Е — І: летіти — літати, текти — витікати, пекти — випікати;

І — А: лізти — лазити, сісти — садити;

О — А: ломити — ламати, скочити — скакати, стояти — стати;

У — А: вузол — в язати, трусити — трясти;

Е — И — 0: заперу — запирати — прати; заперти — запирати — запру\

И — у — о з 0: засихати — сохну — сушити — схпути;

У — ОВ: кувати — коваль, сунути — совати та ін.

87

Чергування голосних та приголосних

•ь

Вправа 35

Поставте на місці крапок відповідні голосні. Поясніть, які зміни

відбуваються в коренях слів. Погрупуйте приклади за чергуванням го­лосних.

Допом...гати, зач...пити, ск...чити, виіі...сти, зл...мати, допомогти, зач...пати, розг...нити, зап...рати, заб...ру, ск...кати, ВИН...СИТИ, зл...мити, перем...гти, с...хнути, розг...няти, сп...ратися, зап...ру, зм...гатися, заб...рати, с...шити, ст...рати, зас...хати, розг...нити, зм...гти, ст...рти, розж...ну, перем...гати, сх...пити, х...пати, покл...нитись, пом...рати, тр...сити, к...титися, кл...нятися, к...чатись, сп...ртися, пом...рти, тр...сти, зіп...руся, невм...руіций, зіт...ру, зіг...нати, пом...руть, підл...тіти, підл...тати.

Вправа 36

Перепишіть речення. Виявіть випадки давніх чергувань голосних.

1. Молода пара, вийшовши на вулицю, повернула перше вбік поза оселею і стала на краю узгір’я, на тому шпилі, звідки було видно знайомий нам широкий краєвид. 2. Вода там далеко в берегах стояла, як свічадо, тиха, ніби нерухома. 3. Вона раптово встала, за нею охоче поспішили всі інші, уклонившись поважній пані гос­подині. 4. — Як приїдемо назад, то заграничним доктор- кам ще більше будуть кланятись! 5. Старі основи гро­мадського життя, міркування, хисту, як крига навесні, поламались, закрутились, потрощені, наганяні теплою, вільною течією. 6. Пані Брагова сперлась на руку, в очах їй стали сльози, далі вона тихо піднесла до лиця свою тонку хусточку. 7. Помалу розстилались поля, наближа­лись переліски, балки, виринав хуторець самотній, окритий садовим гіллям, з криницею під вербою, та й знов поля, поля без кінця. 8. Люба кликнула Гриця, котрий дуже любив помагати їй: себто приносити води чи держати іцо-небудь. 9. — Ну, та глядіте ж! Я буду дожидать ще сьогодня! — гукнула Люба, проводжаючи гостей на ґано­чок. 10. —А Кузьменко дурниці провадить! (О. Пч.).