98 Фонетика

карпа...кий, яс. .кий, кавка...кий, вибор...кий, балха...кий, ірлан...кий, норман...кий, агентство, ескімо...кий, сирі...кий. шве...кий, пру...кий, калми...кий, фінлян...кий.

Вправа 52

Утворіть іменники з суфіксами -ччин(а), -щин(а) і поясніть чергування груп приголосних.

Гуцульський, сумський, вінницький, батьківський, гайдамацький, одеський, чернігівський, прилуцький, ізмаїльський, придністровський, наддніпрянський, черні­вецький, львівський, черкаський, херсонський, уман­ський, вишгородський, донецький, луганський, лубен­ський, Васильківський, Хмельницький, турецький, угор­ський, курський, воронезький, німецький, обухівський, білоцерківський, словацький, галицький, канівський, га- дяцький, кролевецький, коростенський, овруцький.

Вправа 53

Від поданих імен утворіть прізвища з суфіксами -енк(о-ук, -ак (-як) та прикметники з суфіксом -ин. Поясніть явище чергування приго­лосних.

Ясько, Ісько, Ілько, Гаврило, Палажка, Палагна, Місько, Калепик, Пасько, Мартин, Харко, Христя, Пріська, Юсько, ткач, Марина, Мирон, Пазя, Ольга, Кирило, Химка, Карпо, Петрик, Матвійко, козак, Гуга, Михайлик, млинець, Климко, шульга, дубець, Васька, Василь, Василько, Хома, Настя, Горпинка, Маланка, Мелашка, Олекса, Сергійко, Варка, Харитон, Павло, Павлик, Петриха, Микита, Микола, ївга, вовк, Онисько, Іванко, Іван, цимбали, скрипка, лисиця, лис, Остапець, Федір, Сидір.

Вправа 54

Простежте чергування голосних і приголосних звуків. Виділіть історичні чергування й сучасні живі звукові зміни.

Дома.

Він пізнав це по грушці посеред двору.

• І хата, ось вона — біла, старенька, з теплим солом’яним дахом.

Федорченко увійшов уже в маленький дворик, який заріс споришем і ромашкою, і тут з ним діється щось таке, що примушує його швидко підійти до старого ослончика під грушею і майже в знемозі не сісти, а начебто впасти на нього і, спершись рукою на старенький столик, закрити облич^ія широкою селянською долонею...

Генерал не помічає своїх сліз, але зовсім ясно, що, коли після довгої паузи він у глибокому мовчанні повер­тає голову до вбогої своєї хатки, по його грубому зблідлому обличчю котяться сльози. Полчища спогадів не тільки його, але всього, очевидно, роду, цілих поколінь стикаються раптом в його пам’ягі і вириваються на волю, давно-давно вже приспані, майже поховані під великими напластуваннями подій більше як сорока років... (О. Довж.).

Склад слова

У мовному потоці звуки, поєднуючись між собою, утворюють склади. Вони вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. З фонетичного погляду склад слова характеризується наростанням і спаданням сили звучання і м’язового напруження. Складотворним звуком є го­лосний, який і становить основу складу. Залежно від того, на який звук закінчується склад, він буває відкритий або закритий. Відкритий склад закінчується на го­лосний (бі-га-ти, пле-че, гри-би), закритий склад закінчується на приголосний (міцчшй, дріб-ний, стіль-чик, під-стриб-нув). Ще склади поділяються на прикриті, які починаються на приголосні (дро-ва, гра-ніт, ме-до- виії) і неприкриті, що починаються на голосний (о-лі-я, У-ко-оп-спіл-ка, ай-стра, Ма-рі-у-поль).

Здавна для української мови, як і для інших слов’янських мов, було властиве тяжіння до відкритих складів і висхідної звучності. Ця тенденція спостерігається й у сучасній мові, а саме: два приголосні належать до наступного складу, крім сонорних та нескладових [й] і |у] (пі-сний, не-сти, кри-хкий, се-стра, але: паль-чик, май-ка, рів-ний, гар-но), а гакож до наступного складу належать два однакові приголосні (пав-ма-ння, жи-ття, уз-лі-сся).

Коли приголосних між голосними багато, то перша частина, якщо в ній є сонорний або дзвінкий, відноситься до попереднього складу, а решта, особливо глухі, належать до наступного: по-тріб-пий, под-ра-ту-вав, під-ро-сти Якщо ж між голосними два сонорні приголосні, то