- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
Історичні системи соціальної стратифікації: рабство, касти, стани, класи. Перші три характеризують закриті суспільства, останній – закритий (коли соціальні переміщення з нижніх страт і вищі заборонені або обмежені).
Рабство (засновано на прямому насильстві). Групи розрізняються за наявністю цивільних прав і прав власності. Певні соціальні групи цих страт прирівняні до речей. Античний Єгипет, Греція, Рим.
В основі кастової стратифікації – етнічні розходження, що закріплюються релігійним порядком. Кожна каста – замкнута група, якій відводиться місце в суспільній ієрархії. Індія (юридично система скасована у 1950 році).
Станова система. Стан – соціальна група, що володіє закріпленими звичаями або юридичними законами й переданими у спадщину правами і обов’язками. Ієрархія виражена в нерівності положення і привілеїв. Європа на межі 14-15 ст.: дворянство, духівництво.
Промислові революції 18-19 ст. зруйнували станову систему й обумовили процеси, які привели до формування класового ладу.
Приналежність до соціальної верстви в рабовласницькому, кастовому і станово-феодальному суспільстві фіксувалось офіційно-правовими або релігійними нормами. У класовому суспільстві нікого нікуди не приписують.
23. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ СУТНОСТІ ТЕОРІЇ СОЦ. СТРУКТУРИ І СОЦ. СТРАТИФІКАЦІЇ. Засновнии теорії соц. структури і її стратифікації - М. Вебера та П Сорокіна. У соціології існують різні методологічні підходи до аналізу питань про сутність, джерела і перспективи розвитку соц. структури і соц. стратифікації. Їх принаймні 3:
Функціональний підхід (Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур) розглядає стратифікацію як необхідне, неминуче й універсальне явище, пов’язане з природним різноманіттям у сусп.-вах функцій та соціальних ролей. Сусп-ву необхідні вчителі, лікарі, інженери, юристи, керівники й дрібні службовці, водії транспорту й особи, зайняті прибиранням приміщень, вулиць тощо. Ієрархія функцій визначає відповідну ієрархію соц. груп. Тож стратифікація забезпечує оптимальне функціонування сусп.-ва. Проте функціональний підхід не може пояснити наявність дисфункцій у сусп.-ві, коли окремі ролі винагороджуються аж ніяк не пропорційно їхній вагомості та значенню для сусп.-ва.
Другий напрямок аналізу соц. структури і соц. стратифікації має назву конфліктного підходу, тому що він аналізує їх з позиції теорії конфлікту. Стратифікація не є необхідною і неминучою, а вона виникає з боротьби соц. груп, їхнього конфлікту. Її обумовлюють інтереси маючих владу, тому стратифікація несправедлива і утруднює нормальне функціонування сусп.-ва. Маркс пов’язував соц. нерівність з різним положенням груп людей у системі матеріального виробництва, з відношенням до власності. Панує той, хто володіє засобами виробництва. Уся історія сусп.-ва – це історія боротьби класів. Конфліктний підхід одержав розвиток у Вебера, який виділяв три компоненти соц. нерівності: майнову, статусну, владну.
В основі соц. нерівності лежать не тільки володіння власністю і рівень доходів, а й нерівність статусів. Вони й дозволяють виконувати ту чи іншу соц. роль і забезпечують можливість досягнення певного положення, а також рівень володіння реальною владою.
У руслі конфліктного підходу П. Сорокін розробив ідею багатомірної стратифікації. Він віділяє три основні форми стратифікації і три види їх критеріїв: економічні, політичні і професійні. Усі вони тісно пов’язані і залежні. Індивіди, що належать до однієї вищої верстви у якомусь одному відношенні, як правило, належать до тієї ж верстви й за іншими параметрами. Напр., представники вищих економічних верств належать одночасно і, за певною кількістю винятків, до вищих політичних верств тощо.
У 70-80 рр. 20 ст. одержала поширення тенденція до синтезу функціонального й конфліктного підходів. Найбільш повне вираження вона знайшла в роботах американських учених Герхарда й Ленскі, які сформулювали еволюційний підхід до аналізу соц.. стратифікації. Вони представили модель соц. – культурної еволюції сусп.-ва і довели, що стратифікація не завжди була необхідною і корисною, особливо на ранніх щаблях розвитку історії, коли ієрархії практично не було. Надалі вона з’явилася внаслідок природних потреб і частково на основі конфлікту, що виникає в результаті розподілу додаткового продукту. В індустріальному сусп.-ві вона базується в основному на консенсусі тих, хто має владу, і рядових членів сусп.-ва. У зв’язку з цим винагороди представникам страти бувають і справедливими, і несправедливими, а стратифікація може сприяти або затруднювати розвиток, залежно від конкретно-історичних умов і ситуацій.
Більшість сучасних соціологів вважає, що соц. диференціація у сусп.-вах носить ієрархічний характер і являє собою складну багатопланову соц. стратифікацію, що потребує подальшого наукового вивчення і узагальнення кращого досвіду для орієнтації на нього тих сусп.-в, що дбають про своє подальше вдосконалення.
Отже, теорія соц. стратифікації доводить, що сусп. складається з певних нерівноправних груп і стратифікація є портретом певного сусп.-ва.
24. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСП. І ШЛЯХИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ: ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ. Громадянське сусп. – система незалежних від держави міжособистісних відносин та соц. інститутів, що виражає свободу членів сусп. та забезпечує контролюючий вплив на державу. Якщо говорити про громадянське сусп. як про групу людей, то ці люди є незалежними, вони мають можливість реалізовувати свої особисті цілі.
Такий тип сусп. у Західній Європі почав формуватися наприкінці 19 ст. У Росії та відповідно в Україні розвиток громадянського сусп. був зупинений встановленням тоталітаризму у 1917 р. Нині тут знову будується громадянськ. сусп.
Ознаки громадянськ. сусп.: 1 це соц. неоднорідне, стратифіковане сусп.. В ньому багато сусп. шарів (страт). 2 у громадянськ. сусп. повністю визнається право приватної власності. Фіз. або юр. особа може володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що їй належить 3 у громадянськ. сусп. виробник та споживач існують незалежно один від одного, переважають ринкові відносини товарообігу. 4 громадянськ. сусп. характеризується пріоритетом загальнолюдських цінностей, що відкрито проголошуються та захищаються.
У громадянськ. сусп. підтримується свобода кожного члена сусп. як людини. Держава не може надати кожному необмежену свободу, бо це призведе до розпаду сусп. стабільності, тому існує принцип – права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої. Для громадян діє правило – дозволено все, що прямо не заборонено законом, для держслужбовців – дозволено лише те, що прямо передбачено законодавством.
У громадянськ. сусп. підтримується незалежність та автономність кожного громадянина.