- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
Соціологія науки є окремою і спеціальною галуззю соціологічного знання, що на відміну від ішних галузей наукознавства розглядає і вивчає науку як соціальний інститут, своєрідну форму і сферу діяльності, котра пов'язана із системою освіти і є також складовим компонентом досягнень культури.
Соціологія науки вивчає соціальні аспекти формування наукового знання, систему соціальних відносин. Тісно пов'язана із соціологією освіти, соціологією знання, філософією. Сама собою наукова діяльність виокремилася в структурно організований вид виробництва — виробництво знань, які використовуються для осмислення, опису та пояснення реального світу: від світу природи до світу суспільства.
Суб'єкт науки — людина, яка генерує знання та наукову інформацію. Головним для соціологів залишається особистість науковця: професіоналізм, мотиви, соціальна зрілість, моральні позиції. Відомий американський соціолог Р. Мертон поклав в основу наукової діяльності такі ціннісні норми:
а) безкорисливість (наукою займаються заради неї самої, а основною винагородою є визнання колег);
б) емоційна нейтральність — до всіх тверджень потрібно підходити, спираючись на міркування, а не на почуття.
Реалізація завдань соціології науки здійснюється через такі функції:
теоретико-пізнавальна функція вивчає глибинні, суттєві риси наукового життя, саму систему науки як соціального інституту, її тенденції та закономірності;
методологічна функція пов'язана з розробкою засобів пізнання суспільних процесів, які стосуються науки;
прогностична функція спрямована на передбачення наслідків відповідних наукових концепцій, рішень, ідей, теорій, задумів;
інноваційна функція зобов'язує соціологію освіти рухатися попереду практики, постійно випереджати її, збагачувати новаціями, науковими ідеями;
5) загальнокультурна і гуманістична функція дає змогу виявити позитивний потенціал науки для розвитку окремих людей та людства взагалі, корегувати механізми включення нових знань у
наукову картину світу та світогляд людини.
Розвиток науки завжди мусить опиратися на специфічну етику наукової діяльності: сумлінність вченого, його чесність, недопустимість підробки наукових результатів, плагіату тощо.
Також розвиток науки пов'язаний з удосконаленням методів і засобів пізнання, її організації, з утвердженням нових наукових напрямків, які відбивають потреби розвитку суспільства.
Отже, подальший розвиток науки як соціального інституту пов'язаний з розгортанням ЇЇ соціальних функцій. В умовах розвитку сучасної наукової революції наука все більшою мірою стає теоретичною базою виробничих процесів, а матеріальне і духовне виробництво перетворюється на технологічне застосування науки. Відбувається упровадження науки в усі види діяльності.
85. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) ТА ЇХ ФУНКЦІЇ У СУСПІЛЬСТВІ
Засоби масової інформації — соціальний інститут (преса, книжкові видавництва, агентства друку, радіо, телебачення тощо), що забезпечує збирання, обробку й поширення інформації у масовому масштабі. Зараз значно зріс вплив засобів масової інформації на особистість. Інформація, яка транслюється засобами масової інформації, виконує у суспільстві такі соціокультурні функції:
інформаційну функцію. Радіо- і теленовини, газетні новини покликані інформувати слухачів, глядачів і читачів про те, що відбулося за вчорашній і передбачається на сьогоднішній день в країні й у світі;
пітавально-просвітительську функлію. Спеціальні теле- і радіопрограми, газетні й журнальні рубрики покликані розширювати кругозір людей, спрямовані на збільшення нових знань практично у всіх сферах людської діяльності. Ця інформація вчить нас тому, чого ми не вміємо або не знаємо. Завдяки цій функції ЗМІ всім членам суспільства гарантується набуття деякого рівня культурної компетентності,
рекреаційну функцію. Значна частина інформації в теле- і радіо-ефірі, у газетах і журналах віддана розважальним темам. Це класична й естрадна музика, телешоу, ігри, лотереї, свята й фестивалі, спортивні програми. У популярних журналах і газетах публікують кримінальну хроніку, белетристику, любовні й детективні романи;
нормативно'регулятивну функцію. ЗМІ не тільки інформують, просвіщають і розважають аудиторію. Вони формують думки, світогляд, реакції людей на ті або інші події. Це означає, що ЗМІ цілеспрямовано впливають на поведінку людей. Вплив на слухача й глядача йде вже на стад відбору матеріалів, які потраггляють в ефір або на газетну шпальту. Що публікувати, а що ні, вирішують спочатку журналіст, який написав репортаж, а потім головний редактор, що дає добро або забороняє публікацію. Події в новинах не просто подаються, й коментуються й ран-жируються за ступенем важливості. Глядачам і читачам події подаються у вигідномудля ЗМІ вигляді. Але що саме вигідно ЗМІ, вирішують владні структури країни у залежності від політичної ситуації.
Прагнучи підвищити до максимуму вплив на аудиторію, комунікатор підшукує для цього оптимальні засоби: належні канали (пресу, радіо, телебачення, вуличну рекламу); відповідний тип звертання до аудиторії (гасло, прохання, заклик, вимогу, повідомлення); стиль подачі матеріалу (строгий або вільний, новий або класичний).
При маніпулюванні комунікатора зовсім не цікавить те, шо хоче почути або побачити аудиторія, головне для нього — власні цілі й завдання. Зрозуміло, він враховує соціально-демографічний склад аудитора, її смаки й пріоритети, але лише як засіб підсилити ефективність впливу. Засоби масової інформації завжди розраховані на певну аудиторію. Аудиторія — стійка сукупність людей, що виникає на основі спільності їхніх інформаційних інтересів і потреб (що випливають з їхньої соціальної приналежності), а також форм, способів і каналів задоволення цих потреб. Аудиторія — один із найважливіших структурних елементів духовного спілкування людей, поряд із джерелам і змістом інформації. Сутність аудиторії полягає в тому, що вона віддзеркалює взаємозв'язки і людей між собою, із суспільством загалом в процесі спілкування.
Аудиторія володіє низкою кількісно-якісних характеристик Вели-і чина (обсяг) аудиторії — показник соціальної значущості й масштабів 1 впливу певного джерела інформації. Завоювання більш широкої аудиторії для джерел інформації становить один з важливих практичних ре-1 зультатів інформаційно-пропагандистської діяльності держави, різних ; громадських організацій і об'єднань громадян.