Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство

Особистість в соціологічних дослідженнях постає в єдності соціальних якостей, властивостей і рис, набутих під впливом культури, конкрет­ного соціального середовища, в якому живе індивід. Основними рисами особистості є: а) певна міра незалежності, автономності від суспільства;

б) наявність самосвідомості, самооцінки, самоконтролю; в) наявність внутріпмьої духовної структури, тобто потреб, інтересів, цінностей, мотивів, соціальних норм, переконань (за М. Вебером — світогляду).

Особистість - це стійка цілісна система соціальних властивостей, яко­стей та рис людини, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку у міру залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування.

Залежно від світоглядної оріє­нтації вчених поняття «особистість» розкривається у трьох основних аспек­тах: а) утворення, що має єдність окремих ідей, відчуттів, поглядів, цілей, мотивів та інших ознак; б) як утворення, що зумовлює реакцію на безліч зовнішніх подразників і впливів, гарантуючи істоті адаптацію і виживання; в) як щось унікальне, неповторне, найвище в природі та соціальному бутті.

Процес засвоєння індивідом елементів культури, соціальних норм і цінностей, на базі яких формуються соціально значимі риси особистості, називають соціалізацією. Соціалізація відбувається під стихійним і під цілеспрямованим впливом великої кількості суспільних структур та інсти­туцій.

Виділяють дві фази соціалізації:

  1. Соціальна адаптація— пристосування індивіда до соціально-еко­номічних умов;

  2. Інтеріоризація — процес засвоєння індивідом соціальних норм і цінностей, і включення їх у внутрішній світ людини.

Процеси соціалізації значною мірою контролюються державою, різни­ми соціальними, класовими, політичними силами, які прагнуть сформувати соціальні якості нових поколінь відповідно до своїх цілей. Велике зна­чення в процесі соціалізації, за П. Соромним, має система покарань і ногоpod, яка діє у суспільстві. Вчений не поділяв скептичного ставлення деяких теоретиків до ролі покарань у житті суспільства. Він стверджував, що якби не було покарань та загрози їх застосування, поведінка людини часто була б зовсім іншою.

У суспільствах перехідного типу досить часто доводить­ся зустрічатись з явищем ресоціалізації. Цей термін означає ситуацію доко­рінної зміни соціального середовища і необхідність особистості пристосу­ватися до соціальних обставин, нових норм і цінностей, що змінюються. Це досить болісний для людини процес. Прикладами його можуть бути цілковита зміна поглядів на суспільство та переоцінка свого минулого жит­тя, руйнація засад старого світогляду і усвідомлення необхідності побудови нового світорозуміння людьми нашої країни.

Включаючись у суспільне життя, кожна людина зберігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільнот, цінностей, форм і видів діяльності. Рівень свободи соціальної активності особистості залежить від типу суспільства, кожен з яких по-своєму обмежує свободу вибору. Але навіть за тоталі­тарних, авторитарних режимів людина намагається виявляти активність у реалізації мети. Основними критеріями активності особистості є спрямованість на певні інтереси, потреби, цінності й особливості їх прийняття і ре­алізації. Показником активності особистості є життєвий контроль. Соціальна активність особистості інтегрує всю особистісну структур); яка відображається у визначенні нею власного життєвого шляху та способу життя.

Вплив суспільного середовища на формування особистості не викли­кає сумнівів, логічно виникає проблема з'ясування зворотного впливу осо­бистості на суспільство. Адже давно відомо, що в одинакових обставинах різні люди поводяться по-різному. Внаслідок цих дій змінюються і самі об­ставини, тобто особистість не тільки наслідок, а й причина соціально-значущих дій. Залежно від індивідуальних якостей особистості діапазони «спро-тиву» впливам суспільства може бути дуже великим. Тим не менш, осо­бистість досить пасивно приймає існуючий порядок, пануючі погляди, без­принципно і некритично слідує будь-якому взірцю, який володіє найбіль­шою силою тиску (думці більшості, авторитету, традиції). У такому разі го­ворять про конформізм, пристосовництво. Слід зазначити, що певна міра '^пристосовництва» є необхідною умовою соціалізації особистості.

В останні роки існування СРСР широко вживалося поняття «людський чинник». Зміст цього поняття розкривається дуже просто: воно означає ступінь готовності людини до виконання тієї чи іншої соціальної ролі—від виробничої сфери до політики. Дійсно, тепер суспільство і його функції настільки ускладнилися, що збої в його функціонуванні найчас­тіше є наслідком не стільки об'єктивних обставин, скільки недостатньої готовності людини (її компетентності, професійних знань, морально-психологічних якостей тощо). Насамкінець, важливо зазначити, що ос­танні досягнення науки дали змогу дещо інакше підійти до проблеми ролі окремої людини у суспільстві. При всьому визнанні ролі особистості в історії вона, по суті, трактувалася як маріонетка історичних тенденцій.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]