- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
Ідею еволюціоністського підходу найбільш детально і ґрунтовно викладено Г. Спенсером (1820-1903). Сутність його вчення у застосуванні принципу організму до пояснення всіх суспільних явищ і процесів, у тому числі і до аналізу сутності соц. рухів. Людським сусп-вам притаманна якісна тенденція розвитку від простого до складного. Краще, коли цей процес здійснюється поступово, без революційних рухів, які Спенсер вважав руйнівними факторами. Цей підхід пізніше було схвалено і розвинуто Парсоном («Теорія дії і умови людського існування», «Соц. система і еволюція теорії дії») (1902-1979). Він приділив особливу увагу проблемі стабільності і виживання сусп-ва як соц. системи. Він вважав, що соц зміни неможливі без суспільних рухів і процесів, але це мусять бути рухи від одного етапу рівноваги до іншого шляхом реформ та диференціації, але ніяк не революційних рухів і процесів. Прихильники теорії соц. конфлікту (Маркс, Енгельс, Дарендорф) вважають, що нерівність є результатом становища, за якого люди, які контролюють суспільні цінності (багатство і владу), мають змогу здобувати для себе вигоди. Революційна теорія Маркса будується на визнанні матеріальних та виробничих відносин основними чинниками існування будь-якого сусп-ва. Саме ці чинники становлять економічний базис сусп-ва, на який опирається політична, соц. та духовна надбудови. Такий підхід виробив поняття суспільно-ек. формації. Зміна формацій в історії людства розглядалась як закономірний процес заміни прогресуючих з кожною епохою способів виробництва. Але в основі зміни лежить постійна суперечність між рівнем продуктивних сил і виробничими відносинами. Така суперечність вирішується революцією. Під час революції здійснюються базові перетворення в соц. класовій структурі сусп., цінностях і поведінці людей. Теорія конфлікту Р.Дарендорфа. Він вважає соц. конфлікт наслідком боротьби проти відносин панування і підкорення. Конфлікт народжується з того, що одна група або один клас протистоять тиску або пануванню протилежної їм соц. сили. Конфлікт у сусп-ві неминучий. Але можливо спрямувати його розвиток у певному напрямку, щоб не зруйнувати всю сусп. систему, а вести її до плавної еволюції. Для цього він пропонує вивести конфлікти на поверхню сусп. життя і зробити їх предметом відкритих дискусій, обговорення в пресі тощо.
Отже, у соц. теорії існує 2 основних методологічних підходи до аналізу ролі еволюції та революції. Еволюціоністи прагнуть довести, що сусп-ва можуть розвиватися завдяки історичній еволюції. Конфліктологи визнають революцію одним з головних рушіїв соц. прогресу.
46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
Соціальне управління як специфічний вид діяльності людей виокремилось ще на ранніх ступенях розвитку сусп-ва, до появи приватної власності, класів, держави і права. Як соціальне явище управління було пов’язане з удосконаленням розподілу праці людей в різних сферах життєдіяльності, але як наука виникло лише на початку ХХ ст. Основними історичними типами соц. управління називають: силовий, становий чи класовий , харизматичний, демократично-бюрократичний. Силове соц. управління історично виникло першим. Такий тип управління пов'язаний з особливостями соц. ладу сусп-ва первісних часів. Основними ланками людської спільноти були такі групи як рід і плем’я. Поступово у міру ускладнення соц. зв’язків почали виокремлюватися ватажки, лідери, пізніше – вожді. Спочатку владу та авторитет вони завойовували шляхом застосування сили. З розвитком таких відносин у подальшому на перший план виходить родове походження особи, право управління їй надається залежно від приналежності до того чи іншого стану. Як правило, керування відносинами у сусп. здійснювалося привілейованою групою, яка мала замкнений хар-тер, тобто була кастою. Так сформувався становий або кастовий тип управління. Харизматичний тип вперше досліджувався Вебером. Він приділяв значну увагу харизмі (грец. – така властивість індивіда, що виділяє його серед інших) як невід’ємній складовій харизматичного лідера. Джерелом влади харизматичного лідера є його вибір на основі голосування, референдуму, рішення зборів, мітингу тощо. Харизматичний тип управління є авторитарним. І авторитет його базується на силі внутрішнього дару лідера. Демократично-бюрократичний тип виникає і діє за правом професіонального знання і компетентності за рахунок спец. навчання посадових осіб та чиновників, які не обираються, а призначаються згори додолу. З погляду на те, ціх управлінців орієнтують на демократичний хар-тер управління, тобто демократичний керівник мусить допускати та заохочувати підлеглих до процесу прийняття рішень, делегувати їм частину своїх повноважень, а самому займатись найбільш важкими та важливими питаннями. Вебер стверджує, що цей ти упр. спрямований на виховання в інших почуття гідності і розглядає його як бюрократію ідеального типу. Проте, за певних умов при цьому типі соц. упр. виникають негативні риси, які породжують таке негативне соц. явище як бюрократизм.
Таким чином, соц. упр. має на меті впорядкування системи організації людських відносин, досягнення оптимального функціонування і розвитку, здійснення поставлених цілей. На сьогоднішній день демократично-бюрократичний тип є найбільш працездатною формою соц. упр.