- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
Провідна роль вищої освіти: безпосередньо забезпечує фундаментальну, наукову, загальнокультурну і практичну підготовку фахівців вищої кваліфікації для потреб суспільства, яке без цього не в змозі цивілізовано функціонувати. Глобальна кризи вищої освіти розпочалася наприкінці XX ст. Кількість неосвіченості серед людей в усьому світі є поки що високою і добігає в окремих країнах до 20-25 %, а частка людей з вищою освітою ледь досягає 10-15 %. Розрив між освітою та культурою. Освіта, у т.ч. виша, відстає від науки, послаблюється їх вплив на сощалізацію молоді, простежується падіння престижу особливо вищої освіти.
За підрахунками ЮНЕСКО достатнього рівня національного благополуччя, яке відповідає світовим стандартам, можуть досягти лише ті країни, де 30—40 % населення становлять особи з вищою освітою, в процесі модернізаціїперенавчанопо-новомуне менше 25 % працездатного населення і де відсоток ВВП, що виділяється на освіту, становить понад 10 %.
УКРАЇНА. спостерігається ще надто високий рівень бюрократизації системи вищої освіти, полишається залишковий принцип її фінансування, а застосування недержавної форми вищої освіти поклало також початок процесу соціального та етичного розриву між викладачами і студентами, що, в свою чергу, посилило тенденцію до зниження якості вищої освіти, падіння її престижу освіченості взагалі.
Прогресивний крок – приєднання України 19 травня 2005 року до Болонського процесу. Але з набуттям низки позитивних і удосконалюючих факторів розвитку вищої освіти полишилося немало невирішених проблем, як-то високе завантаження викладачів при низькій заробітній платі, слабка матеріально-технічна база ВНЗ тощо, які суттєво гальмують процес подальшого вдосконалення вищої освіти. Показовим фактом, що відбиває реальний стан сучасної вищої освіти України, є те, що за рейтингом 2009 року серед кращих ВНЗ планети жодного українського.
Нині в усьому світі ведеться боротьба, спрямована на вихід з освітянської кризи Виділяють такі загальні тенденції виходу з освітянської кризи:
демократизація системи навчання;
структурне оновлення;
3)змістовне оновлення освіти екологічним, психологічним компо- нентом, загальною гуманізацією,'
використання новітніх технологій навчання;
глобалізація освіт;
створення системи неперервної освіти тощо.
Система має вдосконалюватись під впливом вимог часу. Це робиться за допомогою соціологічного аналізу, розробки соціальних прогнозів освіти та діагностики негативних явищ.
Отже, необхідно сприяти процесу модернізації та адаптації вищої освіти до нових умов, зв'язаних з виникненням чи формуванням у суспільствах постіндустріальних факторів життя як складного соціокультурного перетворення, що вимагає впровадження особливої політики гцдтримки з боку держави та громадськості.
82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
Про позитивні соціальні надбання у системі вищої освіта України за роки самостійного розвитку свідчать стратегія в оптимізапд мережі вищих навчальних закладів, суттєве розширення доступу громадян до вищої освіти за рахунок створення її недержавних форм, збільшення обсягів прийому та випуску вищими навчальними закладами усіх рівнів акредитації та форм власності, повний перехід у 2009 році на незалежне зовнішнє тестування абітурієнтів, ресурсне забезпечення якості підготовки кадрів з вищою освітою тощо. Ця галузь освіти активно впливає на розвиток значної частки системи освіти через удосконалення та розробку Інтегрованих навчальних програм і відповідних новітніх технологій навчання, наукові дослідження у цій сфері тощо.
Одним з головних соціальних надбань вищої освіти України стало приєднання з 19 травня 2005 року Болонського процесу. Це дає змогу створити єдиний європейський простір вищої освіти до 2010 року. Але, незважаючи на всі плюси цієї програми, деяка непродуманість політики ЇЇ впровадження, накладає негативний відбиток на якість вищої освіти. Різкий перехід до болонської системи освіти, а саме нерідко її бездумне копіювання, призводить до відмирання позитивних вітчизняних особливостей і надбань у цій галузі. А штучне пристосування до менталітету європейських чи будь-яких інших країн не завжди є корисним.
Малоприємним лишається і факт про щорічне рейтингове обстеження кращих ВНЗ планети за останні десять років. У першій рейтинговій сотні немає українських ВНЗ.
Базовою стратегією і магістральними шляхами подальшого розвитку вищої освіти України згідно з державною програмою «Освіта України —XXI століття» на нинішньому етапі треба визнати:
а) подальше удосконалення нормативно-правової бази вищої освіти України, з орієнтацією перш за все на вдосконалення вітчизняних і національних її особливостей і розумною інтеграцією до світової та європейської системи освіти;
б) невідкладне встановлення і суворе дотримування державних гарантій щодо фінансування освіти на рівні не менш як 10 % від ВВП;
в) забезпечення практичного виконання консттітучцйного положення про безкоштовну освіту;
г) формування, зміцнення і збереження інтелектуального, культурного та соціального потенціалу України для забезпечення її інноваційного розвитку;
д) пошук та реалізацію сучасних форм, методів та засобів навчально-виховної роботи зі студентською молоддю, соціального оздоровлення студентських колективів тощо.
Отже, сучасний рівень вищої освіта в Україні перебуває у стадії ре-формування і намагається наблизитися до кращих європейських та світових стандартів.