- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
Соціалізація — процес формування людської особистості на основі навчання та виховання, засвоєння соціальних ролей, суспільного та апасного досвіду, що перетворює людину на члена суспільства.
Необхідність соціалізації пов'язана з тим, що соціальні якості не передаються у спадок. Вони засвоюються, виробляються індивідом у ході зовнішнього впливу на пасивний об'єкт. Соціалізація потребує діяльної участі самого індивіда і передбачає наявність сфери діяльності Етапи соціалізації співпадають (умовно) з етапами вікового розвитку індивіда:
первинна (рання) соціалізація. Вона пов'язана з надбанням загальнокультурних знань, з освоєнням початкових уявлень про світ та характери взаємовідносин людей. Особливим етапом ранньої соціалізації є підлітковий вік. Особлива конфліктність цього віку пов'язана з тим, що можливість та уміння дитини значно перевищують передбачені йому правила, рамки поведінки;
вторинна соціалізація. Вона пов'язана з оволодінням спеціальних знань та навичок, із долученням до визначеної субкуль-тури. На цьому етапі розширюються соціальні контакти індивіда, діапазон його соціальних ролей.
У процесі включення індивіда до системи суспільного розподілу праці передбачається адаптація у професійній субкультурі, а також одночасна приналежність до інших субкультур. Швидкість соціальних змін у сучасних суспільствах призводить до того, що людина повинна засвоювати все нове і пристосовуватися до нього при одночасній втраті раніше набутого. Ці процеси назвали ресо-ціалізацією та десоціалізацією. Коротко розглянемо їх.
Ресоціалізаиція (повторна соціалізація) людини — це процес засвоєння нових знань, цінностей, ролей, навичок замість старих, недостатньо засвоєних або застарілих. Триває протягом усього життя індивіда.
Десоціалізація — втрата індивідом певних соціальних цінностей та норм внаслідок яких-небудь зовнішніх факторів, що супроводжується відчудженням від усієї групи або соціуму.
Десоціалізація га ресоціалізація — це дві сторони одного процесу, а саме дорослої соціалізації. У дитячому та підлітковому віці, поки індивід виховується у сім'ї та школі, як правило, ніяких різких змін у його житті не відбувається.
Інколи людина потрапляє у такі екстремальні умови, у яких десоціалізація заходить так глибоко, що перетворюється у руйнування моральних основ особи. Вона нездатна відбудувати усе багатство втрачених цінностей, норм, ролей.
Отже, можна зробити висновок, що соціалізація відіграє провідну роль щодо становлення особистості індивіда, а знання про її етапи, шляхи і вимоги сприяють його органічному провадженню у суспільні відносини.
65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
Референтна група — реальна або уявна, зазвичай мала соціальна група, система цінностей і норм якої служить зразком, еталоном для тієї або іншої особистості. Це поняття введено американським соціальним психологом Г. Хайменом.
При формуванні своїх установок або переконань, при виконанні дій люди порівнюють або ідентифікують себе з іншими людьми або групами людей, переконання та погляди яких сприймаються ними як достойні для наслідування. А відповідно, з огляду на те, яку функцію виконує референтна група, розрізняють нормативну (яка визначає норми поведінки людини) та порівняльну (з якою він порівнює свою поведінку). Індивід може входити (референтна група присутності), а може і не входити в таку групу. Але він звіряє свій статус і поведінку із цим зразком, виражаючи задоволеність або незадоволеність ним, виробляючи певну установку на соціальне переміщення (ідеальна референтна група).
Референтні групи виконують як нормативні, так і порівняльні функції. Оскільки особі хотілося б бачити себе повноправним членом якої-небудь групи, вона приймає групові стандарти та принципи. Людина «культивує в собі» відповідні життєві принципи, політичні переконання, музичні та гастрономічні смаки, сексуальні норми та відношення, скажімо, до вживання тютюну, алкоголю, наркотиків. Поведінка індивіда задається приналежністю до конкретної групи. Особа також використовує стандарти своєї референтної групи як еталону для оцінки себе, відмітку, за якою вона оцінює свою зовнішність, інтелект, статус у суспільстві тощо. Коли група, членом якої ми с, не відповідає нашому уявленню про ідеальну референтну групу може виникнути відчуття соціальної депривації — незадоволеності, пов'язаної з розривом між тим, що ми маємо у даній групі, та тим, чого нам хочеться (положення, характерне для ідеальної референтної групи).
Відчуття відносної депривації часто приводить до соціального відчуження і створює підґрунтя для колективних виступів та революційних настроїв.
Не всі референтні групи є позитивними. Індивід використовує також негативні референтні групи чи референтні одиниці, порівнянням з якими ми намагаємося підкреслити різницю між собою та іншими.
Прикладом пояснення важливості ролі такої групи може бути ситуація, коли людина починає поводитися зовсім не так, як прийнято в оточуючому середовищі, а так, як поводяться герої кінострічок, інші його референтні симпатики, що стали для нього зразком його подальшої поведінки.