56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика

Конфлікт є складним багатомірним явищем. Під конфліктом розуміється зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій або поглядів суб'єктів соціальної взаємодії (індивідів, соціальних груп, суспільств тощо). Різні типи конфліктів, взаємодіючи, доповнюють один од­ного, набуваючи нових рис. Конфлікти розрізняються масштабом, типом, видами, причинами, наслідками, складом учасників, три­валістю, засобами урегулювання тощо.

Визначають такі тили конфліктів за формами прояву: соціально-економічні, етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові, юридичні, побутові тощо.

Розгляд конфліктів у динаміці ще змогу визначити такі їх різновиди:

1. на етапі виникнення — стихійні, заплановані, спровоковані,

2. на етапі розвитку — короткочасні, тривалі, затяжні;

3. на етапі усунення — керовані, обмежено керовані, некеровані;

4) на етапі затухання — ті, що спонтанно припиняються; припиняються під дією засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами; вирішуються за втручанням зовнішніх сил.

Однією з найважливіших типологій соціальних конфліктів є поділ конфліктів за складом конфліктуючих сторін. Серед них розрізняють:

• внутрішньособистісні. Вони є суто психологічними, обмежуються рівнем індивідуальної свідомості Це — гостре, негативне переживан­ня, викликане боротьбою структур внутрішнього світу особистості, яке відображає її суперечливі зв'язки із соціальним середовищем.

• міжособистісні та групові. У цих конфліктах задіяні щонаймен­ше дві сторони. За своїм змістовим наповненням такі конфлікти бу­вають ресурсними або ціннісними.

Міжособистісні конфлікти класифікують за сферами їх розгор­тання (ділові, сімейні, майнові тощо) та за наслідками {конструк­тивні та деструктивні);

• конфлікти в організаціях. За складом учасників поділяють на такі категорії: особистість-особистість (міжособистісні), група-група особистість-група. Притому, в залежності від причин конфлікти бувають структурні (суперечності щодо завдань, які вирі­шують сторони); інноваційні (інновація, що порушує усталений ритм, традиції, звички і торкається чиїхось інтересів, може спричинити конфлікт); позиційні (стосуються визначення значущості і лідерства); справедливості (на підставі розходжень щодо оцінок трудового вне­ску і розподілу винагород); динамічні

• міжгрупові конфлікти. Найчастіше їх породжують незадово-лена потреба, соціальна нерівність, різний ступінь участі у владі. До міжгрупових конфліктів призводять:

• міжгрупова ворожість, яка існує за будь-якої взаємодії груп;

• конфлікт інтересів, неминучість якого зумовлена природ­ними інтересами його суб'єктів;

• груповий фаворитизм, сутність якого полягає у намаганні сприяти учасникам власної групи, потураючи інтереси інших груп.

Одним з найпоширеніших видів міжгрупового конфлікту є трудовий, в основі якого — незадоволення умовами праці, систе­мою розподілу ресурсів тощо. Найскладнішими та важко врегульо­ваними є міжетнічні конфлікти,

• політичні конфлікти поділяються на міждержавні та внутрішні, їх особливістю є боротьба за розподіл влади і панування у суспільстві. Міждержавні конфлікти породжує комплекс причин, основу яких становлять зіткнення національно-державних інтересів.

Беручи до уваги особливості перебігу, реалізації конфліктів, соціологія визначає прості та складні їх форми. До простих форм відносять:

— бойкот — повна або часткова відмова від дій, що можуть бути корисними для іншої сторони;

• саботаж — одна з форм боротьби, найчастіше прихова­ної, в якій використовують підрив авторитету суперника, дез­інформацію;

• переслідування — має на меті послаблення і компрометацію противника;

• словесна та фізична агресія — дискредитації, вбивства, теракти.

До складних форм соціальних конфліктів належать:

• суспільний протест — вираження незадоволення кимось або чимось;

• бунт — агресивні короткочасні дії;

• соціальна революція — процес різких радикальних дій, пере­творень;

• війна — тотальна боротьба між великими суспільними гру­пами, що здійснюється шляхом збройного насильства.