98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення

Специфічним та особливо ефективним при вивченні малих соціальних груп є метод соціометрії. Термін «соціометрія» (лат. societas – товариство і metria - вимірювання) означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках його почали використовувати наприкінці ХІХ ст. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень належить американському соціопсихологу Джекобу Морено (1892-1974). Соціометрією він називав певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки «неформальних» взаємовідносин між індивідами, а саме: структури соціальних груп і соціальної дистанції між їх членами з погляду на їх особисті переваги. Виробивши систему структурного аналізу малих груп, він сформулював і стратегічне завдання соціометрії, яке, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов наь виробництві та у побутовому житті, за яких люди жили і працювали б у сприятливому для них оточенні.

Соціометричний метод застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо. Необхідною умовою є вироблення соціометричного критерію, тобто питання, яке ставиться усім членам групи з метою з’ясування взаємовідносин між ними.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативний і гностичний. Якщо комунікативний критерій: «Кого б Ви обрали своїм старостою?», то гностичний звучав би: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів обрати Вас старостою?».

За правилами соціометричного опитування кожному респонденту вручають соціометричну анкету (картку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують. У картці вказують мету опитування, правила заповнення, дають гарантії щодо анонімності; повинно бути не більше 7-8 критеріїв. Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка подає первинну інформацію у зручному та систематизованому вигляді. Досить часто використовують візуальний аналіз соціометричних даних.

Візуальне зображення взаємовідносин у колективі, виявлених на основі соціометричного опитування - вибору, називають соціограмою. Вона допомагає розкрити особливості стосунків у колективі, висвітлює його лідерів і тих, хто перебуває в ізоляції.

Результати соціометричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів. Існують персональні та групові соціометричні індекси. Персональні відображають індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості, які виявляються щодо інших членів групи. Групові – характеризують групу загалом. Серед персональних індексів найчастіше використовують соціометричний статус. Позитивний статус індивіда обчислюють за формулою:

Число індивідів, що вибрали і ПСі = N – і У формулі і – особа, індивід, статус якого визначається. N – число індивідів у досліджуваному колективі. Прикладом одного з групових соціометричних вимірів є індекс взаємності, який відображає згуртованість колективу, кількість взаємних позитивних зв’язків і обчислюється за формулою:

Кількість взаємних позитивних зв’язків Загальна кількість можливих позитивних зв’язків

Таким чином, практичне значення соціометрії як способу опитування важливе і велике. Ця техніка дає змогу дослідити невидимі на соціальному рівні, але завжди існуючі групові структури міжособистісних стосунків з метою їх вивчення або перебудови. Грамотне використання соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток малих соціальних груп, досягнення значних результатів у формуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності. Особливо надійні дані надає соціометричний метод у поєднанні з іншими методами дослідження.