Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук

Науки: соціогуманітарні, природничі, технічні. Соціологія визначила своє місце серед наук про світ людини і суспільство. Перевага соціології – в тому, що вона намагається отримати достовірне, вільне від суб’єктивності знання.

1) Філософія - соціологія відокремилась від неї, оскільки має справу не лише з абстрактним, а з конкретними фактами дійсності.

2) Історія. Обєкт і предмет, як і в соціології, - суспільство, закономірності його розвитку та функціонування. Історія вивчає минуле, соціологія – актуальні сучасні проблеми та прогнози на майбутнє.

3) Право. Соціологія спирається на законодавчі документи та емпіричні дані з права.

4) Психологія. Соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій тощо.

5) Педагогіка.

9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки

Огюст Конт – родоначальник соціології, як науки, французький мислитель, позитивіст. У роботі «Курс позитивної філософії» (1930) вивів термін «соціологія» (єдина наука, що покликана відкривати соціальні закони розвитку і функціонування суспільства).

Стверджує, що розвиток суспільства підлягає тим самим законам, що і природа. Методи: спостереження, експеримент, порівняння, історичний.

Соціологія:

1) Статика (покликана вивчати умови існування й закони функціонування соціальних систем). По суті – анатомія суспільства, теорія громадського порядку, найкращої організації суспільства. Суспільство порівнює з живим організмом.

2) Динаміка (покликана вивчати закони розвитку і зміни соціальних систем). Позитивна теорія суспільного розвитку, що розкриває закони й етапи зміни суспільства.

Закон суспільного прогресу (трьох стадій):

1) теологічна (до 11 ст.) – релігійний світогляд;

2) метафізична (14-18 ст.) – перехідна, руйнування релігійних вірувань, пояснення всього за допомогою абстрактних сутностей;

3) позитивна (наукова) (з 19 ст.) – відхід від теологічних та метафізичних підходів в бік наукових досліджень законів довкілля та життя людей.

10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)

Школа соціального дарвінізмі базувалась на біологічних впливах у суспільних науках. Герберт Спенсер – засновник цієї школи, англійський філософ та соціолог. Праця «Основи соціології» (1877) заклала основу цієї теорії.

Застосовував принцип еволюції до розгляду суспільства з точки зору поетапності його розвитку. Суспільство розвивається як природа і живий організм.

Складові еволюції:

1) інтеграція – перехід від простого до складного;

2) диференціація та дезінтеграція – перехід від однорідного та різнорідного;

3) зростання порядку – перехід від невизначеного до визначеного.

Ідея соціального дарвінізму – спроби довести, що в основі соціальної структури лежать природні здібності людини. Соціологічні положення не мають суперечити природним науковим законам, що управляють людською природою. Спроба звести закони розвитку суспільства до біологічних закономірностей.

11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології

Макс Вебер (1864-1920) – німецький соціолог, історик та економіст, основоположник «розуміючої соціології».

Новий науковий метод соціологічного дослідження – розуміюча соціологія – соціологія повинна вивчати і аналізувати соціальні дії та значущості, розуміючи їх сенс. Соціолог мусить поставити себе на місце тих, хто запроваджує соціальні дії, щоб зрозуміти їх мотивацію, побачити значення їх дій. Такий метод – verstehen – здатний забезпечити отримання не упередження наукового соціологічного знання.

Головний суб’єкт соціальних дій виступає індивід, тому поведінка індивіда – основа досліджень.

«Ідеальний тип» - не мета, а засіб; методологічний інструмент дослідника:

1) цілераціональний – людина уявляє мету, засоби досягнення та зворотню реакцію;

2) ціннісно-раціональний – віра людини в цінність поведінки;

3) афективний – під впливом неусвідомлених емоціональних імпульсів;

4) традиційний – на основі традиційних зразків і звички.

Провідна історична тенденція – раціоналізація всіх сфер капіталістичного суспільства.

Бюрократія: певний засіб управління; особлива соціальна група управлінців.

Внесок у теорію соціальної стратифікації: до найбільш важливих соціальних статусів включив багатство, престиж, владу, авторитет, здатність людини чи групи людей реально реалізовувати плани, долаючи опір інших.

Соціологія релігії: деякі аспекти християнської віри мали великий вплив на розвиток капіталізму.

Політика і право: аналізує соціальні відносини панування та підкори людей, влади і панування. Типи панування: традиційне (звичаї, традиції), харизматичне (довіра до лідера), легальне (довіра до права, закону).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]