Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства

В науці існують певні відмінності у визначенні поняття на­ціональна ідея. Так, національну ідею визначають як акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, як рушій національного прогресу, основу національ­но-визвольних рухів. Національна ідея становить основу націо­нальної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідо­мості. М. Бубер у роботі «Народ и его земля» дає таке визна­чення: національна ідея — не внутрішній зв'язок, єдність окре­мих спільнот, що вирізняється історичним характером, тради­ціями, становленням і розвитком, долею і призначенням та мо­тивуванням своєї волі. Візьмемо його основу, хоча його точність може дискутуватися.

Взагалі, може постати питання: навіщо потрібна національна ідея? Однак, значущість та важливість функціонування національ­ної ідеї не можна переоцінити. Адже лише національна ідея здатна об'єднати поліконфесійне, полінаціональне і полікультурне су­спільство, народ певної країни та погодити різнорідні інтереси. Історія людства знає безліч прикладів успішних і провальних фор­мулювань національної ідеї. Серед найвідоміших: «Франція — це Я», «Німеччина понад усе», «Третій Рим», «американська усміш­ка», «японська якість» та інші.

Відповідно до Конституції України (ст. 15) суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеоло­гічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися дер­жавою як обов'язкова. І хоча ідеологію і національну ідею не можна ідентифікувати, все ж таки зазначена стаття є певним гальмуючим фактором до визначення загальнонаціональної ідеї.

Сучасна Україна належить до суспільств перехідного типу. Це означає, що розвиток в ній відбувається одночасно з пошуком оп­тимальної моделі суспільно-економічного і політичного розвитку, відповідного зразка, на який можна було б зорієнтуватись, відпра­цюванням пріоритетів і механізмів їх забезпечення.

Загальний напрям розвитку України визначається переходом від тоталітарного суспільства до демократичного, від державниць­ко-планової економіки до ринкової, від моноідеологічних пріори­тетів до загальнолюдських.

Отже, можна стверджувати, що національна ідея — це зов­нішній та внутрішній інтегратор суспільства. Визначення націо­нальних цінностей та інтересів допоможе у майбутньому сформу­лювати національну ідею, яка має надзвичайно важливе значення для подальшої розбудови української держави.

53. Основний зміст концепції соціального конфлікту

Концепція соціального конфлікту визнає соціальні конфлікти одним з найважливіших, якщо не вирішальним, фактором со­ціального розвитку. Розглядаючи соціальні конфлікти з позицій соціал-дарвінізму, Герберт Спенсер вважав їх неминучим явищем в історії людського організму і, відповідно — суспільства. Анало­гічно соціальний конфлікт розглядався Максом Вебером, який називав його «боротьбою». Людвіг Гумплович, Фердинанд Тьонніс, Чарльз Кулі та ін., називаючи соціальний конфлікт «су­перечкою», вважали його психологічно обумовленим явищем і однією з форм соціалізації. Німецький соціолог Леопольд фон Візе, відкилаючи дарвіністський підхід до соціального конфлікту як прояву природного відбору, висунув ідею регуляції через друж­ню угоду соціальних інститутів. Один із засновників Чікагської школи соціальної екології Роберт Парк включає соціальний конфлікт в один з чотирьох основних видів соціальної взаємодії поряд із змаганням, пристосуванням і асиміляцією. З погляду Ро-берта Парка, переваги у взаємовідносинах між людьми мусять віддаватися не соціальному конфлікту, а спокою.

У розвитку соціологічної думки XX ст., теорія соціального кон­флікту, конфліктне ситуація, конфліктологічний підхід до соціаль­них явищ і подій стають до центру уваги і дослідження. З'являєть­ся багато цікавих концепцій, серед яких теорія Джорджа Алексан-дера про розділення соціологічної теорії на функціоналістську і конфліктологічну. Інший теоретик Роберт Коллінз відзначає, що в світовій соціологічній теорії простежуються три головні традиції: конфліктологічна, зв'язана з іменами тих, хто обгрунтував теорію соціальних конфліктів (Карл Маркс, Макс Вебер), позитивістська (Опост Конт, Еміль Дюркгейм, Толкотт Парсонс), а також мікро-інтераицоністська, що асоціюється з поглядами Чарльза Кулі, Джо Блумера, Генріха Гарфінкеля та ін.

В 60-х роках XX ст. Люіс Козер піддає гострій критиці тео­рію конфлікту. Його критицизм виростав з реальних проблем роз­витку соціологічних знань. Люіс Козер відстоює необхідність шиокого і всебічного осмислення суспільних явищ в їх соціально-історичному контексті. Підхід» запропонований Люісом Козером, в основу соціального життя ставить інтереси. Соціальне життя спочатку породжує зіткнення Інтересів індивідів і соціальних спільнот, а вже потім виникають суспільні напруження і конфлі­кти. Соціальне життя породжує зіткнення групових інтересів. Со­ціальне життя — організована, упорядкована система дій і взає­модій людей. Соціальне життя — це соціум в дії і взаємодії. Со­ціальні системи сповнені суперечностей і вони тяжіють до змін. Основна суть такої моделі конфліктного визначення суспільного життя — обгрунтувати позитивні функції соціального конфлікту в суспільному житті і оновленні соціальних систем.

З 80-х років XX ст. і дотепер система конфліктів помітно трансформувалась в напрямку розвитку макроісторичної соціо­логії І деідеологізації, тобто очищення і відхід від марксистського бачення історичного процесу як переходу від капіталізму до со­ціалізму та від абсолютизації класової боротьби, антагоністичних суперечностей та ін.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]