Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)

  І Доіндустріальне (традиційне) суспільство було характерне для ранніх етапів історичного розвитку, коли люди ще не займалися промисловим виробництвом. Характерні риси: домінування натурального господарства; товарно – грошові відносини або взагалі відсутні, або використовуються у примітивному вигляді серед мало чисельного прошарку соц. еліти; основним принципом організації соціальних відносин виступає ієрархічна стратифікація суспільства, а основною формою організації соціальних відносин для переважної більшості членів спільноти є переважно замкнута ізольована община; політична влада монополізована в руках певної групи осіб, здійснюється переважно у авторитарних формах і є головною метою членів суспільства; основні інститути соціалізації – родина, община, каста. ІІ Індустріальне суспільство – це тип економічно розвиненого суспільства, у якому переважаючою галуззю економіки є промисловість або індустрія. Характерним для нього є: чіткий розподіл праці; масове виробництво товарів споживання; механізація виробництва; значний розвиток засобів масової комунікації і сфери послуг; високий рівень урбанізації. У такому сусп. зростає роль держави у регулюванні соц. – економ. сфери, поведінку індивідів визначають особисті цінності, у першу чергу гроші. Відсутні чіткі моральні норми. Основні відмінності:

1. Головна сфера економ. діяльності та спосіб праці – І – первинна сфера – аграрне (натуральне) госп-во, ручна праця; ІІ – вторинна сфера – промислове (індустріальне) виробництво, механізована праця. 2. Головний сектор виробництва – І - заготівля; ІІ – обробка. 3. Головна виробнича одиниця – І – родина, плем’я; ІІ – мануфактура, фабрика, завод. 4. Головна мета, ідея і стратегічний ресурс – І – сила, сміливість, влада та продукти споживання, ІІ – гроші, капітал та нагромадження багатства. 5. Головні форми соціальної організації – І – військові формування: бойові групи, ватаги, загони, армія; ІІ – фірми, корпорації, концерни, синдикати, трести. 6. Головні владні, управлінські, розподільчі сили – І – глава роду, старійшина, вождь, ватажок, господар, володар, ґазда; ІІ – державний керівник, професійний підприємець, бізнесмен, буржуа.

Отже, головні відмінності між інд. та доінд. Суспільствами проявляються якнайменше по 6 позиціях, що свідчить про суттєву і якісну різницю між ними і значний прогрес у їхньому поступовому розвитку. 

27. Характерні особливості постіндустріального суспільства

      Це  поняття вперше запропонував Д. Белл на рубежі 50-60-х рр. (праця «Майбутнє постіндустріального суспільства» 1973 р.). Також різні варіанти цієї концепції висувалися Д. Рісманом, О. Тоффлером, З. Бжезинським, Дж. Гелбрейтом, А. Туреном тощо. Особливості постіндустріального сусп-ва: 1) перехід від виробничої сфери до сфери послуг. Постінд. вважається сусп-во, у сфері послуг якого зайнято не менше 50% працюючого населення. Виробництво аграрних і промислових товарів і послуг набагато перевищує власні потреби; 2) розвиток інформаційних технологій та науки призводить до перетворення інфраструктури сусп-ва і способу життя людей. Посилюються взаємозв’язки і комунікація у сусп-ві та між кожною людиною особисто; 3) власність перестає бути основним критерієм соціальної диференціації. Влада належить інтелектуальній еліті. Володіння знаннями та контроль над інформацією стають більш важливими, ніж володіння власністю. У зв’язку з тим, що технічною базою сучасного сусп-ва є інформація, його ще називають інформаційним. Цей термін запровадив японський вчений І. Маруда. Таке сусп-во характеризується розвитком виробництва інформ., а не матеріальних цінностей. Сусп-во вважається інформаційним, якщо: будь – який індивід, група осіб, підприємство або організація незалежно від місцезнаходження на території країни й у будь-який час можуть одержати за оплату чи безкоштовно, на основі автоматизованого доступу і систем зв’язку будь-яку інформацію й знання, необхідні для їхньої життєдіяльності; у сусп-ві виробляються і функціонують доступні будь-якому індивідові, групі або організації сучасні інформаційні технології; відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва й управління; відбувається розширення сфери інформаційної діяльності й послуг.

Соціально-економічна структура сусп-ва, що базується на інформаційній економіці, вже за своєю сутністю уникає більшості соц.-ек. і екологічних проблем і в потенціалі припускає експонентний розвиток сусп-ва за його основними параметрами. Негативні наслідки: таке сусп-во не заміщує аграрне та індустріальне сусп-ва, а мусить деякий час співіснувати з ними, що призводить до конфліктів. Одні сфери такого суспільства процвітають, інші потерпають від труднощів. Існує проблема інформаційної безпеки особистості. Забезпечення інформаційної безпеки особистості означає її право на одержання об’єктивної інформації й припускає, що отримана людиною інформація не перешкоджає вільному формуванню й розвитку її особистості.

      Отже, постіндустріальне-інформаційне суспільство, що приходить на зміну індустріальному, виокремлює сферу послуг. Пріоритетними у ньому є й знання, наукові дослідження, інформація, освіченість, перехід до загальних ринків та розвиток взаємозв’язків. Проте воно також має суттєві негативні особливості. 

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]