Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження

Громадська думка — за походженням є історичним явищем, яке властиве більшості етапів суспільного розвитку, але зростання її впливу на соціальні відносини пов'язане з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, глобалізацією тощо. Термін «громадська думка» виник в Англії і з кінця XVIII ст. став загальноприйнятим.

Громадська думка — це стан масової свідомості, що відображає в прихованій чи відкритій формі ставлення суспільства або його частини до суспільних явищ і процесів, до діяльності окремих особистостей, їх груп, організацій тощо. Вивченням і аналізом, тобто науковим дослідженням, громадської думки займається спеціальна галузь — соціологія громадської думки. Цей соціологічний напрям вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції та зако­номірності функціонування.

функції громадської думки:

  1. експресивна – виражає позицію громадськості щодо подій у суспільстві і дій владних структур та їх представників;

  2. контролююча — здійснення громадського (народного) контролю у системах влади та управління;

  3. консультативна — реалізується у рекомендаціях органам влади щодо вирішення суспільних проблем. При цьому передба­чається, що влада реально їх потребує, сприймає та використовує.

  4. директивна – виявляється у виробленні фомадськістю імпе­ративних рішень щодо конкретних проблем суспільства. Це проявляється під час виборів та референдумів. Всі ці функції реалізуються як явно, так і приховано (латентно).

Схвалюючи на основі певних моральних принципів і критеріїв одні вчинки і засуджуючи інші, громадська думка може бути моні­стичною, одноголосною або гшюрал і стичною, яка складається з ба­гатьох точок зору, що не збігаються. Процеси формування і фунщіонування громадської думки можуть бути стихійними, але най­частіше вони похідні від діяльності різних державних установ, по-дітичнних організацій, ЗМІ та ін. Громадська думка може бути більшою або меншою мірою адекватною (відповідною станові справ) або ілюзорною, містити істинні або помилкові уявлення про дійсність. У розвинутому суспільстві звичайними каналами і формами виражен­ня громадської думки є вибори органів влади, участь у законодавчій та виконавчій діяльності, збори, референдуми, народні обговорення загальних проблем, опитування населення та ін.

Треба також знати, що громадська думка в залежності від реальних умов формування набуває і відповідний характер. Він може бути оцінюючим і виявлятися в спринятті сусггіствон подій, що відбуваються та піддавати їх критичному аналізу. Регулятивний характер громадської думки означає стримування владного апарату держави та регуляцію суспільних відносин.

Отже, громадська думка є об'єктивним явищем, що історично виникло і відіграє важливу роль у регулюванні суспільного ладу Залежно від форми держави та політичної ситуації вона може про­являтися відкрито чи приховано. Громадська думка виконує експресивну, контролюючу, консультативну та директивну функції, вивченням займається спеціальна галузь соціологічного знання — соціологія громадської думки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]