- •1. Історичні передумови виникнення соціології як окремої науки
- •2. Уявлення про об’єкт і предмет сучасної соціології
- •3. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання та соціальної інженерії
- •4. Макро- і мікросоціологія: характеристика та аналіз понять
- •5. Характеристика основних законів і категорій соціології
- •6. Функції соціології: їх зміст та практичне значення
- •7. Основні завдання сучасної соціології та їх зміст
- •8. Місце соціології в системі соціогуманітарних наук
- •9. Вклад огюста конта (1798 - 1856) у створення сучасної соціологічної науки
- •10. Сутність теорії «соціального дарвінізму» г.Спенсера (1820-1903)
- •11. Макс вебер як вчений класичного етапу у розвитку соціології
- •12. Соціологічні ідеї карла маркса
- •13. Еміль дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета
- •14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства
- •5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського
- •16. Основні етапи розвитку світової соціології
- •17. Провідні теорії сучасної зарубіжної соціології
- •18. Етапи та особливості розвитку вітчизняної соціології
- •19. Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення (створення) і характеристика його соцієтальних підсистем
- •20. Сутність формаційного і стадійного підходів то типологізації суспільства
- •21. Поняття про соціальну структуру і соціальну стратифікацію суспільства, їх наукове та практичне значення
- •22. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації
- •25. Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.
- •26. Характерні риси та особливості доіндустріального та індустріального суспільств (порівняльний аналіз)
- •27. Характерні особливості постіндустріального суспільства
- •28. Теорія модернізації суспільства, її види та стрижневі ідеї
- •29. Значення ідей визначного соціолога п.А. Сорокіна про соц. Розшарування, революції, моральність
- •30. Сутність марксистсько-ленінської теорії класів і класової структури сусп-ва
- •31. Середній клас, його роль і місце у соц. Структурі суспільства
- •32. Клас найманих працівників та його роль у соц. Структурі сучасного суспільства
- •33. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму
- •34. Особливості еволюції соц. Структури сучасного укр.. Суспільства
- •35.Соціальні дія взаємодія, соц. Зв'язок та поведінка людини як складові елементи сусп. Відносин
- •36. Поняття «соціальна група» та характеристика її основних видів: малої та великої
- •37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві
- •38. Характеристика формальних та неформальних орг., їх основних рис і ознак
- •39. Соціальні інститути суспільства, їх види та функції
- •40. Соціальні рухи, їх природа і вплив на суспільне життя
- •41. Форми соц. Руху: еволюція і революція
- •42. Сутність і аналіз понять: соц. Еволюція, революція, реформація, трансформація, модернізація
- •43. Основна сутність та значення політ., екологічного, релігійного, молодіжного, феміністичного видів соц. Рухів
- •44. Теорії розвитку та зміни культурно-історичних типів суспільств
- •45. Методологічні підходи еволюціоністів і конфліктологів до аналізу сутності та ролі революційних рухів
- •46. Основні історичні типи соц. Управління; зміст і оцінка
- •47. Соціологічний аналіз бюрократії як соц. Явища за працею вебера «госп. І сусп-во»
- •48. Природа і сутність бюрократизму, його ознаки та джерела
- •49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
- •50. Соціологічний зміст понять політика і влада
- •51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності
- •52 Роль національної ідеї для сучасного і подальшого розвитку українського суспільства
- •53. Основний зміст концепції соціального конфлікту
- •54. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія, його причини і стадії
- •55. Функції соціальних конфліктів: сигнальна, консолідуюча, комунікативна, активізуюча, аксюлопчна та їх соціальна значущість
- •56. . Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика
- •57. Характеристика соціальних конфліктів за видами: функціональні та дисфункціональні, конструктивні та деструктивні, короткотермінові та довготермінові
- •59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій
- •60. Спільні та відмінні особливості понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особистість»
- •61. Особистість у системі соціальних зв'язків:соціалізація і соціальна активність особистості, людський чинник і суспільство
- •62. Соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний. Конформісти, відчуженці, лідери
- •63. Шляхи соціалізації людини у суспільстві. Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей
- •64. Основні етаписоціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації
- •65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини
- •66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї
- •67. Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї
- •68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї: за характером шлюбу, верховенства, розподілом влади, складом, загальною чисельністю дітей і віком подружжя
- •69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання
- •70. Посилення соціальних аспектів сімейно-шлюбних відносин за новим сімейним кодексом україни (2004 р.)
- •71. Культура як соціальний інститут; співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство
- •72. Характеристика основних соціальних функцій
- •73. Характеристика основних сфер і типів людської культури
- •75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої
- •76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури
- •77. Мова як першоснова культури. Норми і менталітет (ментальність) як соціальні елементи культури
- •78. Поняття «культури способу життя
- •79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах
- •80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції
- •81. Особливості розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві
- •82. Реформування вищої освіти україни на сучасному етапі: соціальні надбання, проблеми, завдання і перспективи
- •83. Наука як соціальний інститут
- •84. Соціологія науки, її функції та соціальна значущість
- •86 Громадська думка як інструмент суспільного контролю і врегулювання; характеристика її основних функцій і форм вираження
- •87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства
- •88. Характеристика соціологічних методів дослідження громадської думки
- •89. Поняття, види та етапи конкретного соціологічного дослідження
- •90. Основні методи збору соціологічної інформації та їх характеристики
- •91. Сенс генеральної і вибіркової сукупності у конкретних соціологічних дослідженнях
- •92. Характеристика основних положень програми конкретного соціологічного дослідження (ксд)
- •93. Документи як джерело соціологічної інформації; класифікація документів і методів їх аналізу
- •94. Метод соціологічного опитування та його основні види
- •95. Соціологічна анкета, її структура і основні принципи складання
- •96. Метод соціологічного інтерв’ю, його види та практичне значення
- •97. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення
- •98. Соціометричний метод опитування та його практичне значення
- •99. Цінність соціологічного знання для вдосконалення людської особистості і суспільства
- •100. Роль набутих у курсі «соціологія» знань у формуванніособистості студента та його професійного рівня.
49. Характерні прояви бюрократизму у діяльності сучасних управлінських структур та шляхи їх подолання
В умовах реформування сучасної України, створення та розвитку суто демократичної, правової і соціальної держави важливу роль відіграє підготовка нового покоління працівників ОДВ, управлінських кадрів, що складають на практиці демократично-бюрократичний апарат. Бюрократизм сучасного державного управління має такі негативні прояви: підміна загальних, державних інтересів приватними, відомчими, а найчастіше особистими, що веде до розповсюдження корупції; байдужість значної кількості посадовців щодо призначення своєї діяльності та її кінцевого результату; культ авторитету; консервативність і наполегливість у збереженні свого посадового місця та положення усієї ієрархії; бажання вирішувати свої справи таємно; байдужість до проблем людей, формалізм, невміння слугувати народові. У подоланні бюрократизму важливе значення мають: змінюваність кадрів – вибір керівників тільки на певні суворо обмежені терміни; підвищення управлінської культури населення, використання засобів автоматизації в управлінських процесах та надання їм прозорості для населення; встановлення прямої залежності зарплати, кар’єри та положення у суспільстві працівників від кінцевих результатів їхньої діяльності; демократизація представницьких органів та посилення впливу на виконавчі органи; підвищення загальної культури суспільства тощо.
Отже, бюрократизм є реальним і хибним проявом у сучасній системі управління. Поки що повністю подолати його неможливо, але можна і потрібно контролювати на законодавчому рівні, впливати на подолання негативних проявів бюрократизму у суспільній системі.
50. Соціологічний зміст понять політика і влада
Науковці виділяють таку галузь соціологічного знання, як соціологія політики, яка вивчає взаємодію політичної сфери з іншими соціальними інститутами, у першу чергу проблеми, пов’язані з функціонуванням ядра суспільної системи – держави, з діяльністю політичних партій, профспілок, інших суспільних об’єднань, рухів тощо. Політика (з грец. – державна діяльність)- це діяльність органів державної влади, партій, громадських організацій у сфері внутрішньодержавного управління та міжнародних відносин. З суто соціологічної точки зору, політика – це суспільні відносини, що включають згоду, підкорення, панування, конфлікт і змагання між соціальними спільностями людей – класами, верствами, групами, націями, державами тощо. Політика виступає в двох своїх функціях: загально організаційної основи суспільства та конкретної регулятивно-контрольної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільнот, класів, націй, народів, країн. Політика має такі властивості: універсальність, всеохоплюючий характер, здатність впливати практично на будь-які сторони життя суспільства і його елементи, винятково проникаюча здатність. З моменту зародження політика складалася на основі владних стосунків: панування-підкорення-управління-виконання. Без існування владних відносин неможливе координування соціальних зв’язків, досягнення компромісів між різними соц. спільнотами, верствами та індивідуумами, підтримувати цілісність і стабільність суспільства. Влада – це основний організаційний і регулятивно-контрольний початок політики, одна з важливіших і найбільш стародавніх проблем політичного знання, культури суспільства і конкретного життя людини. Влада та політика – невіддільні та взаємообумовлені. Боротьба за владу, за володіння нею і її утримання – один з основних аспектів політичного життя суспільства. Політика є причиною влади, а влада – причина політики. Політика склалася як практика здійснення політичної влади, як боротьба за її оволодіння, як сукупність взаємовідносин і взаємозв’язку з приводу влади.
Отже, політика і влада невід’ємні процеси і явища суспільства, взаємопов’язані одне з одним, влада – це поштовх для вдосконалення політики, а характер політики зменшує або збільшує обсяг владних повноважень. Без цих елементів є неможливим існування і розвиток суспільства.
Культура людини як основний соціостворювальний і соціозберігаючий фактор
Культура як предмет соц. аналізу є сукупністю структур, процесів, пов’язаних з функціонуванням сусп-ва на різних рівнях розвитку, системою контролю за соц. поведінкою. Якщо подумати про співвідношення культури та соціуму, то можна дійти висновку не лише про те,що культура як явище є продуктом соціуму, але і про те, що саме культура створює та формує соціум якісного рівня. Докази цього цілком очевидні: 1) соціум це певна взаємодіюча система індивідів; 2) взаємодія індивідів можлива лише тоді, коли допускається наявність компромісів, а відповідно й вміння певної особи відмовитися від власних бажань для якогось більш масштабного блага. Проаналізувавши вищезазначене, можна зрозуміти, що все це є неможливим без культури. Але що ж тоді є первинним? На мою думку, відповідь на це питання досить складна. Найвірнішим формулюванням, мабуть, можна вважати позицію про паралельність або одночасність виникнення цих явищ. Формування, розвиток та еволюціонування в них, авжеж, проходило у кожного по-своєму, однак нерозривно один від одного. Кажучи ж про соц. безпеку, то вона стає можливою при поєднанні деяких явищ, у перелік яких війдуть інстинкт самозбереження та авжеж культура, як явище, яке одночасно може виступати як фактором стримування, так і фактором розвитку.