Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

14. Наукові концепції м.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства

Михайловський Микола Костянтинович (1842-1904) – соціолог і публіцист, один із засновників субєктивістської школи, працював над проблемами суб’єктивного методу та взаємодії особи та суспільства. Праця «Герої і натовп» (1882).

Субєктивний метод – будь-який процес оцінки важливості соціально-історичних фактів, явищ або подій, що здійснюються під впливом морального світогляду дослідника. Обєктивний метод не може застосовуватись до історичних і соціологічних досліджень. Істина, правда і справедливість пізнаються тільки суб’єктивно. Соціологія і історія невіддільні від етики, тому вони етико-субєктивні.

Головне завдання соціології вбачав у вивченні мотивів діяльності особистостей, їх моральних ідеалів і волі.

Соціалні критерії, що протистоять – герой (захоплює своїм прикладом масу людей) і натовп (маса людей, здатних лише захоплюватись прикладом). Натовп перебуває в хронічному очікуванні героя, це – факт глибоко регресивний і частота таких фактів – показник загального патологічного стану суспільства.

5. Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: м.М.Ковалевського та м.І.Туган-барановського

Максим Максимович Ковалевський (1851-1916) – плюралістичний підхід до суспільства. Двотомна праця «Соціологія» (1910) – тільки соціологія може ставити за мету розкриття елементів, необхідних для блага суспільства (порядок, прогрес іу самому суспільстві).

Завдання соціології – розкриття причин спокою чи руху людських спільнот, стабільності й розвитку порядку в різні епохи.

Виходив з ідей практичного позитивізму та історико-порівняльного методу. Соціологія – система наукового знання.

Вважав, що не існує визначального соціального чинника.

Критикував марксизм, але Маркса називав «великим апостолом новітньої соціології».

Закон прогресу – найважливіший. Суспільний прогрес реалізується переважно еволюційним шляхом. Класові суперечності свідчать про незрілість системи суспільних відносин.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919) – економіст і соціолог, соціологія – одна із стрижневих суспільних наук.

Господарство – сукупність людських дій щодо зовнішнього світу з метою створення матеріальних благ, які задовольняли б людські потреби.

Виробництво засобів життя – нижча сходинка діяльності людей. Чим вищі потреби, тим меншу роль в їх задоволенні відіграє господарська праця.

16. Основні етапи розвитку світової соціології

Протосоціологічний етап (античність – початок 19 ст.):

1) античний період (1 тис. до н. е. – 4 ст. н. е.) – нагромаджуються знання про суспільне життя, формуються перші теорії права, моралі, держави та суспільства. Міф – форма суспільної свідомості, яка відображає уявлення людини про навколишній світ. Поступово міфи відходять, зявляється філософія (Демокріт, Платон, Арістотель, Зенон, Сенека). Суспільство і держава не розрізнювались.

2) середньовічний (5 ст. – середина 7 ст.) - головне джерело знань про світ, природу, людину, суспільні відносини – релігія. Три етапи: раннє середньовіччя (5-10 ст.), розвинутий феодалізм (11-сер.15 ст.), пізнє сереньовіччя (кінець 15-сер. 17 ст.). Фома Аквінський розробив систему світового порядку: народ – володар – закон людський – закон природний – закон божественний – закон вічний. Еретичні рухи народних мас.

3) Відродження (14-17 ст.) – повага до гідності людини, візначення пріоритету її прав, необхідності їх розвитку та втілення в життя. Підперіоди: гуманістичний (сер. 14-сер. 15 ст.), неоплатонівський (сер. 15-сер.16 ст.), натуралістичний (сер. 16-поч. 17 ст.). Ніколо Макіавеллі, Жан Боден, томас Гоббс, Джон Локк, Бенедикт Спіноза. Суспільство – цілісний та самостійний інститут.

4) Просвітництво (18 ст.) – різноманіття напрямків та шкіл, які займались вивченням теорій про державу, право, суспільство (консерватизм, лібералізм, утопічний соціалізм).

Класичний етап (початок 19 ст.-20 ст.) – конкретизуються та узагальнюються соціологічні знання, соціологія оформлюється як наука.

К.-А. Сен-Сімон – французький дослідник, розробив концепцію соціальної фізіології. Автор науки – Огюст Конт. «Курс позитивної філософії» у 6 томах (1830-1842). Наука – соціальна фізика. Суспільство у розвитку підлягає законам природи. Спеснер застосовував принцип еволюції як основу будь-якого знання до вивчення суспільства з точки зору поступальності його розвитку.

Наприкінці 19 ст. – вплив еволюції та натуралізму. Натуралістичні школи соціології – географічна, соціал-дарвіністська, органічна тощо. Основні проблеми – групова поведінка, психологія натовпу, взаємовідносини індивідів.

Сучасний етап (з 70х років 20 ст.) – поглиблене і розширене знання про суспільство та основні процеси в ньому. Емпіричні методи - на високому рівні. Збодутки соціології все більше застосовуються. 1968 – при Академії наук України створено Інститут соціології який здійснює чималу науково-дослідну роботу.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]