87. Місце громадської думки в подальшому розвитку та вдосконаленні сучасного українського суспільства

Громадська думка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуаль­них проблем суспільного життя.

Громадська думка — це дійсно специфічний вияв масової свідомості Як встановили на початку XX сх американські соціологи А. Лоуелл і У. Липман, а пізніше — у 40—60-их роках Б. Барельсон, Г Годе та ін., громадську думку у демократичному суспільстві треба врахову­вати, але ставитися до неї обережно і виважено. Це пов'язане з тим, що, по-перше, громадська думка не завжди може адекватно відобра­жати соціальну реальність, а у кризових ситуаціях може бути навіть помилковою. Такі результати пояснюються тим, що більшість людей у повсякденному житті частіше оцінюють ситуації консервативно, шаблонно і стереотипно. По-друге, громадська думка завжди проходить два етапи: спочатку від засобів масової інформації до «ицдерів думок» (формальних і неформальних), а вже потім від них до гро­мадської маси, і тому суттєво трансформується і видозмінюється.

Подібна ситуація є характерною й для України, де інтенсивне вивчення громадської думки пов'язане з проголошенням у 1991 р. державної Незалежності. Протягом 1991—2001 pp. Інститут соціо­логії НАН України провів понад 20 соціологічних опитувань, матеріали яких свідчать про певну динаміку думок з питань участі у виборах, діяльності Президента України, Верховної Ради України, приватизації, самопочуття тощо. У сучасній українській соціології важливу роль у дослідженні громадської думки відіграли наукові роботи В. А. Оссовського, О. О. Якуби, Е. І. Головахи, Н. В. Паніної, U. М. Чурилова, В. Є. Хмелька та ін.

Основними центрами з вивчення громадської думки в Україні є Інститут соціології НАН України, «Socis-gallap компанія», Український інститут социологічних досліджень та ін. Масове і систематичне вивчення громадської думки стає важливою і невід'ємною частиною нашого повсякденного життя, процесів його демократизації.

З погляду на викладене можна констатувати, що нарешті і в Україні, як демократичній державі, починає більш-менш активно використовуватися нова галузь соціологічного знання — соціологія громадської думки, як спеціальна соціологічна теорія, предметом вивчення якої є питання формування і функціонування оцінюючого відношення великих соціальних груп, класів, страт, народу загалом до актуальних проблем, які становлять суспільний інтерес.

Складний процес інституалізації громадської думки України продовжується і поширюється від традиційних сфер аналізу (передвиборчі кампанії) до аналізу відношення населення до економічних і політичних проблем, а також питань соціальної справедли­вості. При оцінці місця і ролі громадської думки важливо уникнути двох крайнощів: нігілістичного до неї ставлення і перебільшення ролі, вважаючи, що громадська думка здатна і повинна вирі­шувати всі проблемні питання.