Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

75. Характеристика основних видів культури: загально- людської, суперкультури, субкультури, контркультури, девіантної і особистої

Культура – явище складне, багатогранне. Її можна розглядати різнопланово. Відповідно до типів, сфер і форм культурної взаємодії виділяють ще й шість видів культури, а саме: загальнолюдську, суперкультуру, субкультуру, контркультуру, девіантну та особисту.

Соціологія вивчає співвідношення цих видів між собою та домінантною культурою суспільства, виявляє особливості культури різноманітних соціальних груп.

Загальнолюдська культура – це найкращі форми, зразки художньо-поетичної, наукової, виробничої діяльності, єдині способи світовідчуття і світосприйняття життя та дійсності, вироблені різними народами і поколіннями. Становлення загальнолюдської культури не слід розуміти як прийняття всіма членами міжнародного співтовариства певної загальної системи цінностей, тобто уніфікації культур.

Поняття суперкультури до науковго обігу увів соціолог П.А. Сорокін. У своїй теорії соціокультурної динаміки він використовує поняття суперсистема соціокультури, або суперкультура, практично ототожнюючи її з цивілізацією.

Під субкультурою розуміють певну систему символів, цінностей, переконань, норм і стандартів поведінки, що відрізняють яку-небудь соціальну групу від культури більшості у суспільстві. А субкультуру, яка перебуває у стані відкритого конфлікту, протистоянні із пануючою культурою, називають контркультурою.

контркультура – це комплекс норм і цінностей будь-якої соціальної групи, що різко суперечать нормам і цінностям, прийнятим у суспільстві, частиною якого є ця група.

Девіантна культура – це також різновид субкультури. Цей тип притаманий окремим індивідам або групам з соціально відхиленою поведінкою.

У широкому змісті девіантність означає будь-яке відхилення від прийнятих у суспільстві соціальних норм, починаючи з найбільш малозначних, наприклад, порушення пропускного режиму в установі, і закінчуючи найсерйознішими (вбивство). У вузькому значенні девіантність означає невеликі за шкідливістю проступки, такі, що не є злочинами.

Особиста культура – це така, яка представляє культуру конкретного індивіда. Розвиток культури особистості пов'язаний із культурою суспільства загалом, легко опиняється під впливом масової культури. Культура особистості є мірою соціалізованості людини.

76. Соціологічний аналіз змісту «масової культури»,«субкультури» і «контркультури

масова культура – це одна з найпоширеніших форм культури. Час її появи – середина ХХ ст., коли засоби масової інформації (радіо, преса, телебачення, грамзаписи й магнітофони, а згодом – електронні засоби) проникли у більшість країн світу й стали доступні представникам практично усіх соціальних верств.

Однозначного негативного або позитивного раз і назавжди встановленого розуміння масової культури не може бути, тому що вона може бути інтернаціональною й національною, може бути популярною і високо оціненою, чи навпаки.

Субкультура - це частина загальної культури і не має з нею принципових протиріч, але виступає як система цінностей, переконань, норм, традицій і звичаїв, характерних для певної соціальної спільноти.

Контркультура позначає таку культурну модель певної групи, яка виокремилась із субкультури у тому сенсі, що не просто відрізняється від домінуючої культури, протистоїть їй або знаходиться у конфронтації до панівної культури.

Субкультура терористів протистоїть людській культурі, а молодіжний рух хіпі або так званої богеми в 60-х роках ХХ сторіччя заперечував пануючі в суспільстві цінності: старанну працю, матеріальний успіх і наживу, конформізм, сексуальну стриманість, політичну лояльність, раціоналізм.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]