Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

59. Мет0ди профілактики та розв'язання конфліктних ситуацій

Профілактика конфліктів — це система організаційних, систе­матичних, попереджувальних заходів, спрямованих на відвернен­ня конфліктних ситуацій. Профілактика конфліктів ділиться на: а) прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку; б) попередження конфліктів — організа­ція життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами.

Діяльність із профілактики конфлікту охоплює такі головні на­прями:

  • створення необхідних умов для мінімізації їх кількості та роз­в'язання неконфліктними засобами;

  • оптимізацію організаційно-управлінських умов зі створення і функціонування організацій;

• ліквацію соціально-психологічних причин конфліктів;

• блокування особистісних чинників виникнення конфліктів. Однак, часто попереджувальні заходи бувають запізнілими або

недостатньо ефективними, а інколи можуть навіть посилити дію чинників, що спричинили конфліктну ситуацію. За таких умов необхідно зробити все для його швидкого розв'язання, маючи на увазі, що це можливо за спільних зусиль його учасників, спря­мованих на припинення протидій та вирішення проблеми, що призвела до зіткнення.

Найпоширенішими засобами вирішення конфлікту є такі:

1. Метод відкладення конфлікту, який передбачає:

  • уникнення вирішення проблеми, спробу вийти з конфлікту за мінімальних втрат. Йдеться не про роз'язання, а про затухання коно^дікту; застосовується за відсутності сил та часу для боротьби, небажання вирішувати проблему, прагнення виграти час, труднощів у формуванні лінії власної поведінки;

- усунення причин конфлікту, подолання образу «ворога», що склався у конфліктуючих сторін; — зміну вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні по­ступки. Інколи обидві сторони погоджуються на компроміс у зв'яз­ку з виснаженням ресурсів, втручанням третьої сторони;

2. Метод примирення через посередника (ще називають методом медіації). Передбачає втручання незалежної третьої сторони — медіатора (однієї особи або погоджувальної комісії, яка створюється без відома конфліктуючих сторін) з участю посередника, помічника або арбітра.

Посередник (як нейтральна сила забезпечує конструктивне об­говорення проблеми, а прийняття рішення залишається за конф-лікгантами). Таку роль може також взяти на себе помічник (не втру­чається у полеміку щодо змісту проблеми та прийняття рішення, а лише забезпечує організацію переговорів та зустрічей). Арбітр (теж має значні повноваження, але сторони можуть не погодитися з його рішенням та опротестувати його). Крім того, треба мати на увазі, що медіатор може діяти і як сила, що шдтримує одну із сторін, і як незалежний посередник;

3. Метод третейського розгляду або суду. Передбачає, що кон­фліктуючі сторони добровільно передають право на вирішення кон­флікту третейському суду або судді, які приймають авторитарне рішення, що стає обов'язковим до виконання (в Україні Закон про третейські суди тірийнято у вересні 2004 року);

4. Метод безпосередніх переговорів чи компромісу. Його сутність полягає у бажанні конфліктантів припинити конфлікт за рахунок повних або часткових поступок, відмовою від окре­мих вимог, що висувалися раніше, готовністю визнати претензії іншої сторони.

5. Метод звернення до державних судових установ (судів за­гальної юрисдикції, адміністративних, господарських). Вважаєть­ся одним з основних способів вирішення конфліктних ситуацій. Але цей метод слід застосовувати лише у разі, коли інші не допомогли

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]