Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ СОЦИОЛОГИЯ.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
257.19 Кб
Скачать

79. Особливості організаційної культури трудового колективу фірми чи підприємства у сучасних умовах

На сучасному етапi розвитку теорiї та практики управлiння дедалi частiше вживається поняття «органiзацiйна культура» як тотожне поняттю «корпоративна культура». Ці процеси пов’язані з багатьма факторами і зокрема із загостренням конкуренцiї, глобалiзацiєю полiтичних, соцiально-економiчних процесiв, кризовими явищами тощо. Вiдповiдно у теорiї управління виник i новий напрям — процесуальний, згiдно з яким усі управлiнськi рiшення повиннi враховувати соцiокультурну специфiку, стадiю розвитку конкретного пiдприємства, зовнiшнє середовище, притаманну їм своєрiднiсть.

Елементи органiзацiйної культури, якi регулюють розвиток i функцiонування пiдприємства, фiрми, формуються перш за все у сферах моралi, права, етики, релiгії, полiтики. Загальновизнанi у суспiльствi зразки свiдомостi й поведiнки асимiлюються виробничою системою, стають її частиною.

Існує декілька моделей організаційних культур: 1) культура «якості» –

ефективне планування і персональна відповідальність; 2) культура «створення» -

210

інновації в підприємництві, уміння ризикувати; 3) культура «продуктивності» -

забезпечення стабільності і впровадження новітніх технологій; 4) культура

«підтримки» - робота в команді, співпраця. Як свідчить сучасна практика, високий

стан організаційної культури трудового колективу визначає ефективність його

функціонування. Підкреслимо, що ключовою фігурою процесу формування організаційної культури є її керівник – природний і талановитий лідер, а також наступні внутрішні чинники управління персоналом, що побудовані в основному на чотирьох типах сучасної організаційної культури: культурі влади, що передбачає особисту відданість; культурі завдання, коли лідером стає той, хто є експертом відповідної діяльності; культурі особистості – організаційне об’єднання заради досягнення своєї конкретної мети і ролевій культурі, коли джерелом влади виступають не особистісні професійні якості, а місце у ієрархічній структурі.

80. Освіта як соціальний інститут: поняття, структура, функції

Освіта є одним із найдавніших соціальних інститутів. Вона виникає в силу потреби суспільства у відтворенні та передачі знань, умінь, навичок, підготовці нових поколінь до життя.

Так от, освіта перш за все – це особлива діяльність з навчання та виховання. З одного боку, освіта як соціальний інститут є сукупністю певних установ, осіб, які забезпечені спеціальними матеріальними засобами і здійснюють конкретні соціальні функції; з іншого боку, освіта - це набір, система ідей, правил, положень, стандартів, норм діяльності, поведінки людей у ситуаціях освітянського життя.

В Україні юридично і фактично встановлена така структура освіти:

1) дошкільна освіта і виховання

2) загальна середня освіта

3) позашкільна освіта і виховання

4) професійно-технічна освіта

5) вища освіта

6) післядипломна підготовка спеціальностей, професій або кваліфікацій;

7) аспірантура і докторантура

8) самоосвіта

В сукупності всі зазначені елементи структури освіти утворюють систему безперервної освіти і виховання протягом всього життя, , що пов'язує нижчі та вищі ступені освіти і триває, навіть, після їх фактичного завершення. Освіта як соціальний інститут виконує економічну, соціальну і культурну функції.

Економічна функція освіти полягає у створенні і безперервному формуванні соціально-професійної структури суспільства.

Соціальна функція полягає у забезпеченні процесів соціалізації особистості, відтворенні соціально-класової і соціально-статусної структури суспільства;

Культурна функція полягає у тому, щоб використовувати раніше накопичену культуру з метою соціалізації індивіда, формувати його творчі здібності. Освіта є важливим чинником, що впливає на поведінку особистості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]