2.11.4. Вимоги до допоміжних

та санітарно-гігієнічних приміщень

Допоміжні приміщення промислових підприємств, як правило, розміщують у прибудовах до виробничих будівель. Якщо таке розмі­щення порушує вимоги аерації або захисту допоміжних приміщень від виробничих небезпек, тоді їх розміщують в окремих будівлях.

До допоміжних приміщень і будівель відносять адміністратив­но-конторську групу, технічний відділ, цехові контори та ін.

Цехові контори приміщення влаштовують переважно в прибу­довах до виробничих будівель. Висота конторських приміщень приймається не менше 3 м. На одного працюючого за столом має приходитися не менше 4 м², у конструкторських бюро — 6 м². У цих приміщеннях забезпечується належне природне освітлення й вен­тиляція.

Для створення необхідної освітленості в адміністративно-кон­торських приміщеннях відношення загальної площі віконних отво­рів до площі підлоги повинно становити від 1: 6 до 1: 9.

Санітарно-гігієнічні приміщення мають побутове призначення. Вони поділяються на загальні й спеціального призначення. Загальні (гардеробні, вбиральні, вмивальні кімнати) проектуються незалежно від умов праці, а спеціальні (душові, приміщення для обігрівання, прання, хімічної чистки й ремонту спецодягу, для прийняття їжі та ін.) — залежно від типу виробничих процесів та умов праці.

Кількість загальних і спеціальних побутових приміщень зале­жить від санітарної характеристики виробничих процесів.

Усі виробничі процеси залежно від характеру й ступеня впливу на працівників поділяються на чотири групи, кожна з яких має ще ряд підгруп.

До першої групи (має три підгрупи) відносять виробничі проце­си, що відбуваються за нормальних метеорологічних умов і при від­сутності шкідливих газів і тепловиділення.

До другої групи (має шість підгруп) відносять виробничі проце­си, що відбуваються за несприятливих метеорологічних умов або пов'язані з виділенням пилу чи напруженою фізичною працею.

До третьої групи (має чотири підгрупи) належать процеси, по­в'язані з проявом різко виражених шкідливих чинників.

До четвертої групи відносять процеси, які вимагають особли­вого режиму для забезпечення якості продукції та індивідуальної чистоти.

Якщо кількість працюючих велика, побутові приміщення розмі­щують в окремих будівлях, які з'єднують з виробничими надземни­ми галереями або тунелями.

Якщо у виробничих приміщеннях є шкідливі виділення (пилу, диму, отруйних речовин та ін.), побутові приміщення повинні мати ізольований вихід і таке розташування, щоб через виробничі примі­щення зі шкідливими виділеннями не проходили робочі, які там не працюють.

Побутові приміщення, якими користуються під час роботи, роз­міщують на території цеху (пункти питної води, кімнати обігріван­ня, вбиральні й т. ін.). Установки для води мають бути майже у всіх санітарно-побутових приміщеннях.

Планування та обладнання побутових приміщень здійснюють відповідно до гігієнічних вимог. Склад, обладнання й облаштування побутових приміщень вибирають залежно від санітарної характерис­тики виробничих процесів.

Розрахунок площ санітарно-побутових приміщень (крім гарде­робних) здійснюється, виходячи з максимальної кількості працюю­чих у зміні. Для тих, що не пов'язані з виробничим процесом, і тих, що працюють в адміністративно-конторських приміщеннях, перед­бачається зберігання власного одягу відкритим способом.

Для розміщення санітарно-побутових приміщень добирають ді­лянку з прив'язкою її до основних будівель і максимальним набли­женням до основних шляхів руху працюючих. Санітарний розрив при цьому до місць, які виділяють шкідливі гази, пил і т. ін., має становити не менш як 50 м.

На території підприємства створюють озеленені майданчики для відпочинку працюючих. їх розташовують у зоні найменшого впливу виробничих небезпек, де можна відпочити в робочому одязі.