2.4.3. Механічна вентиляція

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Ця система, на відміну від природної, очи­щає повітря перед його викиданням в атмосферу, вловлює шкідливі речовини біля місць їх утворення, очищає або підігріває припливне повітря й цілеспрямовано подає його в робочу зону.

Механічна вентиляція проектується в тих випадках, коли тепло­виділення у виробничому приміщенні недостатнє для постійного ви­користання аерації або коли токсичні речовини виділяються в такій кількості, що виникає необхідність постійного повітрообміну неза­лежно від метеорологічних умов навколишнього середовища.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною. Ава­рійну вентиляцію проектують на тих виробництвах, де можливе над­ходження в повітря значної кількості шкідливих чи вибухонебезпеч­них речовин. Вона вмикається автоматично при досягненні гранич­ної концентрації небезпечних речовин у повітрі, що забезпечує швидке їх вилучення з приміщення. Аварійна вентиляція повинна забезпечувати 8-12-кратний повітрообмін за годину.

Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою чи комбінованою.

Щоб забезпечити нормальні умови праці в робочій зоні, необ­хідну кількість повітря визначають відповідно до наявних шкідли­вих чинників, характерних для кожного приміщення:

а) у приміщеннях з тепловиділенням — за наявної теплоти;

б) у приміщеннях з тепло- та вологовиділенням — за надмірністю наявних та прихованих теплоти й вологи;

в) у приміщеннях з газовиділенням — за кількістю шкідливих ре- човин, які надходять у робочу зону, за умови розбавлення їх до допустимих концентрацій.

Необхідний повітрообмін (м³/год) обумовлює потужність вен­тиляційної системи приміщення і є основною величиною для визна­чення параметрів вентиляційної системи й вибору необхідного вен­тиляційного обладнання.

Вентиляційне обладнання — це повітродувні машини, що здій­снюють переміщення повітря при втратах тиску у вентиляційній ме­режі не більше 1500 кгс/м².

За принципом роботи вентилятори бувають осьові, відцентрові й діаметральні (рис. 2.2).

Осьовий вентилятор являє собою розташоване в циліндричному кожусі лопаткове колесо, при обертанні якого повітря, що надхо­дить у вентилятор, під дією лопаток переміщується в осьовому на­прямку. Перевагою осьового вентилятора є простота конструкції,

за-

велика продуктивність і можливість її регулювання. Серед недоліків — незначна величина тиску й підвищений шум.

В ідцентрові вентилятори залежно від тиску поділяються на три групи: низького, середнього та високого тиску. Вентилятори низько­го та середнього тиску використовуються в установках загальнооб-мінної і місцевої вентиляції, а високого тиску — в основному для технологічного обладнання та ін.

За типом приводу вентилятори бувають різні: з безпосереднім з'єднанням з електродвигуном і з клинопасовою передачею.

Вентилятори виготовляються різних розмірів, і кожному з них відповідає номер, який показує величину діаметра робочого колеса в дециметрах. Наприклад, вентилятор ЦЧ-70 № 6 має діаметр колеса 6 дм, або 600 мм.

Розрахувавши показники повітрообміну, знаючи, яку продук­тивність і повний тиск має розвивати вентилятор, роблять вибір вен­тилятора за його аеродинамічними характеристиками.