Тема: Натюрморт. Декоративний посуд (4 клас)

Для збереження продуктів та приготування їжі з давніх часів використовували різний посуд: глечики, миски, макітри, казанки, горщики, кухлі, куманці. З деякими з них пов’язаний вислів «змій Горинов»: ще з часів трипільської культури відомий посуд горнець, у якому зберігали зерно, а щоб його не пошкодили миші, малювали на ньому собак, ведмедів, а на кришці виліпляли з цегли змія (іноді з крилами), і тому верхню частину називали Горин, мабуть, з цього і пішла назва «Змій Горинов».

Тема: Створювання ескізу писанки (2 клас)

Витоки виникнення звичаю розписувати яйця ідуть своїм корінням у далеку давнину та зникають серед інших легенд. Одна з них говорить: „Колись, дуже давно високо в горах серед скель у глибокій печері люди прикували чарівними ланцюгами люте чудовисько. Кожен рік навесні воно посилало своїх слуг поглянути, як живуть люди. Коли слуги повертались, і доповідали, що серед людей немає ладу, чудовисько раділо, а його кайдани ставали тоншими. А коли чуло, що на землі добрі стосунки і мир серед людей, воно лютувало, а кайдани ставали міцнішими. Але більше за все чудовисько лякалося, коли люди розписували писанки та дарували їх один одному. Від цього чудовисько ставало слабким і немічним”. Старі люди і зараз говорять: „Доки люди робитумуть писанки та даритимуть їх один одному, доти зло не поселиться у людські душі, а люте чудовисько ніколи не вирветься на волю”.

Свячену писанку заорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця, клали під поріг стайні, щоб добре велася худоба. Зводячи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Наші прабабусі і прадідусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожеж, блискавок та різних інших напастей.

Тема: Витинанка (дерево життя) 4 клас

В одному селі збиралися молодята зіграти весілля, але хлопця забрали в армію. Поклялася дівчина його чекати. І ось одного разу отримала вона звістку від свого нареченого, що той повертається додому. Дівчина дуже зраділа, але ніяк не могла придумати, яку ж звістку подати своєму хлопцю у відповідь. Тоді вона взяла папір, ножиці і зробила паперові візерунки, прив’язала їх до лапки голубки і відіслала своєму коханому. Коли він отримав цю звістку і побачив, які красиві візерунки робить його наречена, дуже зрадів і ділився цією радістю у кожному селі, де зупинявся відпочивати. Він показував усім паперові прикраси і розповідав, яка майстриня його наречена. А люди, дивлячись на візерунки, спробували робити такі ж самі. Тому по всій Україні вміють робити витинанки – прикраси з паперу. Їх робили до різних свят: до весілля, жнив, перед Великоднем.

286