6. Педагогічне краєзнавство у підготовці майбутніх учителів історії

Важливим завданнями вчителів історії є пошук нових нетрадиційних форм і методів навчання, спрямованих на розвиток пізнавальної активності учнів, врахування особливостей засвоєння історичного матеріалу, розвиток мислення, навчання учнів оцінки подій та діяльність людей в історичному процесі, встановлення причинно-наслідкових зв’язків при аналізі та оцінці історичних фактів і подій; творчий підхід до організації навчання учнів; широке використання на уроках документів, ілюстрацій, тестових, хронологічних таблиць, довідкового матеріалу, монографій. Саме до виконання цих завдань готують викладачі педагогічних університетів майбутніх учителів історії.

З метою підготовки майбутніх вчителів до викладання історії у школі пропонуємо систематично знайомити студентів з історією народної освіти регіону, вивчати біографії вчителів місцевих шкіл, аналізувати і описувати досвід передових учителів і педагогічних колективів. У процесі вивчення педагогічного краєзнавства студенти мають можливість залучитися до педагогічної культури рідного краю, розвивати певні професійні якості: творче ставлення до педагогічного процесу; прагнення до професійного зростання; вдосконалення знань про індивідуальні та вікові особливості учнів; потреба в організації педагогічної діяльності з урахуванням специфічних особливостей рідного краю; залучення до історії свого села, міста, області, краю, регіону; у викладанні навчального матеріалу спиратися на вагомі погляди авторитетних педагогів; формування інтересу до архівних і музейних матеріалів, історичних і літературно-критичних, публіцистично-наукових джерел.

На жаль, на вивчення особливостей рідного краю в навчальних програмах для загальноосвітніх навчальних закладів з історії України та всесвітньої історії відводиться недостатньо часу, найчастіше це – елемент уроку. Ідея вдосконалення історичного краєзнавства як складової змісту історії України, вимагає нових підходів її реалізації. У пояснювальній записці до програми з історії України та всесвітньої історії зазначено: «Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах «історія краю» передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень» [5]. Так, на вивчення «Нашого краю» програмою передбачено у 5 класі – 4 години, у 7 і 8 класах години взагалі не відведені, у 9 класі – 8 годин разом із підсумковим оцінюванням (зокрема, тема 4: «Наш край наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.», тема 8: «Наш край у другій половині ХІХ ст.»), у 10 класі – 4 год. Разом із узагальненням (зокрема, тема 5: «Історія рідного краю у 1900–1920-і рр.»), в 11 класі – 4 год. Разом із узагальненням (тема 6: «Наш край у 1921 – на початку 50-х рр.») і 12 класі – 6 год. Разом із узагальненням та тематичним оцінюванням (Тема 7: «Наш край у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.»).

Загальна кількість годин на сім років навчання – 26. Зрозуміло, це крапля у морі. Адже саме вивчення краєзнавства, історії рідного краю сприяє вихованню у молодої людини громадянських, патріотичних почуттів, любові, поваги та доброзичливого ставлення до народу, любові до природи, до родини, рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу; шанобливого ставлення до історії та культури.

Як зазначає І.Д. Бех, «Людині-патріоту небайдужа доля своєї Батьківщини і свого народу, оскільки вона чітко ідентифікує себе з ним і почувається відповідальною за нього. Неможливо бути патріотом і не відчувати свого кровного зв’язку з рідною землею, не знати чи забути, як любили її твої пращури. Як берегли, як уміли розповідати своїм нащадкам про цю любов» [1; 192]. Саме тому для формування патріотичних почуттів старшокласників краєзнавчо-пошукова діяльність набуває особливої значимості.

У цьому сенсі І.Д. Бех зазначає: «Сфера минулого певним чином впливає на її теперішнє життя, а через нього й на життєву перспективу в усій складності її цілей, ідеалів, сенсо-ціннісних орієнтацій» [1; 165].

Майбутні вчителі у процесі навчання усвідомлюють, що важливою ефективною ділянкою краєзнавчої роботи в школі є факультативні заняття. Досвід підтверджує, що вони, хоча й належать до категорії навчальних, однак переважно передбачають широку позакласну і позашкільну діяльність. Головними особливостями факультативів є поглиблене теоретичне вивчення матеріалу, різноманітність форм і методів роботи. В їх основі лежить добровільний та глибокий інтерес учнів до краєзнавства, а також самостійна діяльність. Краєзнавчі факультативи організовують тих школярів, які прагнуть самостійно отримати знання про рідний край, поглиблено вивчають документальні матеріали місцевих архівів, музеїв, наукову краєзнавчу літературу, беруть участь в екскурсіях, туристичних походах тощо.

У цьому сенсі на практичних заняттях викладач наголошує на відмінності факультативних занять за змістом. Такі заняття поділяються на такі, що повністю ґрунтуються на краєзнавчому матеріалі, та на загально-історичні, з використанням місцевого матеріалу. Перші дають учням можливість отримати систематичні знання з історії рідного краю, в других – краєзнавчий матеріал включається тільки на основі логічних зв’язків. Вибір факультативу з історії краю обумовлюється підготовкою вчителя до його проведення, інтересом учнів до вивчення свого краю, наявністю навчальної бази. Дослідницька спрямованість у роботі факультативу з історії рідного краю є необхідною умовою його успішної діяльності. Тому в роботі краєзнавчого факультативу особлива увага приділяється самостійній дослідницькій діяльності його слухачів. Факультативні заняття вимагають диференційованого підходу до учнів, врахування їх інтересів, умінь і пізнавальних можливостей.

Проведення факультативних занять з краєзнавства включають в себе різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об`єктів учнями. Серед них визначальними є методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів; екскурсії до краєзнавчого музею; тематичні розповіді екскурсовода і керівника факультативу; навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами з історії краю); зустрічі з учасниками воєнних подій, національно-визвольного руху; відвідування музейних виставок та експозицій; практикуми в місцевому музеї, зокрема в архівних фондах; тематичні походи та експедиції; конференції з історії краю; організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю; робота з краєзнавчими текстами; дидактичні ігри з краєзнавства; ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту. Звіт про роботу історико-краєзнавчого гуртка Куйбишевського району Гусарківської ЗОШ І-ІІІ ступенів і зразок програми з краєзнавчої роботи надано у додатку В.

Так, для майбутніх учителів історії, які надалі самостійно мають організовувати вивчення історії рідного села (міста), рекомендуємо дотримуватись певної послідовності роботи: розповідь про першу історичну згадку про село (місто); під час проходження студентами виробничої педагогічної практики розпочинати збір матеріалів про історію села (міста) або якщо вони зібрані, то їх підготовку (або вивчення) здійснювати у такій послідовності:

1) історичні відомості про заснування і назву села (міста);

2) як здійснювалась його забудова;

3) перші поселенці і їхні заняття;

4) причини зростання чисельності жителів;

5) умови життя, національний і соціальний склад населення;

6) вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;

7) які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті);

8) формування архітектурного обличчя села (міста);

9) визначні особистості – вихідці з рідного села (міста).

У ході виконання цієї роботи періодично з учнями майбутні вчителі проводять бесіди на різноманітні теми: «Історія села (міста) – історія України», «Роль і місце вивчення історії села (міста) в нашому житті», «Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях» [13].

Таким чином поглиблюється вивчення певного краєзнавчого об`єкту з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких висувається ряд вимог: різноманітність тем, відображення в них усієї специфіки краєзнавчої роботи, самостійність у роботі над рефератом, збір, систематизація і узагальнення краєзнавчого матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.