Використана література:

1. Письменники Запорізького краю. Науково-популярне видання. – Запоріжжя : Хортиця, 2002. – С. 53 – 65.

Екскурсія на тему: «шляхетний червоний адмірал п.П. Шмідт»

Виконала студентка 42 групи

соціально-гуманітарного факультету

Бондаренко Руслана

Бондаренко Яна

1. Маршрут: вул. П.П. Шмідта (меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта; будинок Бердянської чоловічої гімназії) – парк П.П. Шмідта.

2. Об’єкти показу: меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта; будинок Бердянської чоловічої гімназії; парк ім.  П.П. Шмідта; пам’ятники «Дітям лейтенанта Шмідта» і «Матросам Великої Вітчизняної війни», будинок купця Єзрубільського (сучасна музична школа).

3. 15 хв.

4. Найменування підтем і перелік основних питань. Підтеми: 1) біографічні відомості про П.П. Шмідта; 2) лейтенант Шмідт в культурі; 3) меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта; 4) будинок Бердянської чоловічої гімназії.

1. Меморіальний будинок-музей п.П. Шмідта

Біографічні відомості про П.П. Шмідта

Шмідт Петро Петрович (рос. Пётр Петрович Шмидт, нім. Peter Schmidt 5(17) лютого 1867 року, Одеса – † 19 березня 1906) – один з керівників Севастопольського збройного повстання.

Народився в м. Одеса, в дворянській родині. Батько – Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, старший морський начальник Бердянська. У 1886 закінчив Петербурзьке морське училище. Служив у 8-му Петербурзькому екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в м. Таганрозі, де працював у Азовсько-Донському комерційному банку. У 1892 році поновлюється на військовій службі. У 1895 році одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торгівельний флот. Де працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден «Ігор» та «Діана». З початком російсько-японської війни звернувся до Морського відомства з проханням про направлення на театр бойових дій. Шмідта було призначено офіцером вугільного транспорту «Іртиш». Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у Шмідта загострилася хвороба нирок. Внаслідок чого він був змушений повернутися назад.

У 1905 році – командир міноносця №253 Чорноморського флоту, м. Севастополя. Після поразки Шмідта організував «Союз офіцерів друзів народу», від імені якого розіслав відозву, що закликала командирів кораблів підтримали революцію. Був тимчасово відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. Ведучи пропаганду серед матросів і офіцерів, Шмідт називав себе позапартійним соціалістом, засуджував соціал-демократів – за їх недостатньо уважне ставлення до вимог селянства, а соціалістів-революціонерів – за терор, до якого він відносився безумовно негативно; стояв за Засновницькі збори, вибрані загальними виборами; відстоював конституційну монархію. 20 жовтня 1905 року, під час похоронів в Севастополі мирних громадян, убитих під час демонстрації, він виголосив політичну промову, що дала йому широку популярність. 20.10.(02.09)1905 року Шмідта було заарештовано, але 04.11.1905 року відпущено під тиском громадськості. Шмідта було обрано «довічним депутатом» Севастопольської Ради робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував активну політичну діяльність. 11.11.1905 року Шмідта було відправлено у відставку у званні капітана 2-го рангу.

8-10 листопада почалося сильне невдоволення на крейсері «Очаків». Матроси крейсера вели переговори зі Шмідтом, і коли 13 листопада 1905 року невдоволення вибухнуло бунтом, то Шмідт опинився його командуючим. До крейсера, що збунтувався, пристали «Пантелеймон» і кілька інших судів. 14 листопада Шмідт звернувся до Государя Імператора з вимогою засновницьких зборів і заявою, що флот перестав покорятися міністрам. Головнокомандувач Чорноморським флотом Чухнін піддав революційні судна обстрілу шрапнеллю. Шмідт загрожував за кожного страченого або вбитого матроса страчувати по полоненому офіцерові, але не виконав цієї загрози. За словами звинувачувального акту суду Шмідт на вогонь відповідали слабким вогнем; по інших відомостях вони їм зовсім не відповідали. В усякому разі Шмідт, уникаючи кровопролиття, нічого не зробив, щоб відстоювати свої вимоги збройною рукою. На «Очакові» канонадою була проведена пожежа, уціліла частина екіпажа стала рятуватися на шлюбках. Увечері 15(29).11.1905 року крейсер «Очаків», майже не чинячи опору. Був розстріляний вірними урядові кораблями.

Шмідт був заарештований. Суд над Шмідтом відбувся в м. Очаків у лютому 1906 році. 18.02.1906 року Шмідту, а також матросам О. Гладкову, С. Частинку та М. Антоненку було винесено смертний вирок. Розстріляний на острові Березань 06.03.1906 році. 8.05.1917 року перепохований у Покровському монастирі в м. Севастополі. 13.11.1923 році перепохований на севастопольському кладовищі.

Лейтенант Шмідт в культурі

• Борис Пастернак написав поему «Лейтенант Шмідт».

• У романі Ільфа і Петрова «Золоте теля» діють «тридцять синів лейтенанта Шмідта» - самозванців і шахраїв, що «працюють» по взаємній домовленості в різних регіонах СНГ. Реальний син Шмідта Євгеній брав участь в повстанні 1905 року разом з батьком, під час громадянської війни служив в білій армії і жив в еміграції.

Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта

Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта – філія Бердянського краєзнавчого музею. Відкритий 21 листопада 1980 року. Розташований за адресою – місто Бердянськ, вул. Шмідта будинок 8.

У будівлі музею з 1976 по 1886 рік мешкала родина начальника міста і порту П.П. Шмідта. Тут пройшли дитячі роки майбутнього лейтенанта Петра Шмідта, який навчався у Бердянській чоловічій гімназії.

На першому поверсі музею експозиція присвячена родині Шмідтів у Бердянську та життю і діяльності лейтенанта Петра Петровича Шмідта. На другому поверсі – меморіальні кімнати в яких відтворена бутність того часу.

У музеї проводяться історико-культурні програми «П. Шмідт - художник, музикант, оратор», «Родинні традиції Шмідтів» та інші. У 2000 році на подвір’ї музею створено експозицію «Просто неба».

2. Парк ім.  П.П. Шмідта.

Парк розташований в центрі Бердянська, улюблене місце відпочинку мешканців і гостей міста. Займає площу понад 3,5 га.

Сквер був закладений в середині 70-х років ХІХ століття. Сучасна назва на честь лейтенанта Шмідта П.П., якому перед входом до парку встановлено погруддя. Також на території парку встановлено пам’ятники «Дітям лейтенанта Шмідта» і «Матросам Великої Вітчизняної війни», розташований особняк купця Єзрубільського, де зараз знаходиться музична школа.

Пам’ятник Шмідту П.П. керівнику повстання матросів на крейсері «Очаків» у 1905 році

Висота постаменту 4,72 м. Встановлений у 1973 році у парку ім. Шмідта, у 2007 році проведено реконструкцію прилеглої території. Шмідт Петро Петрович (1867-1906) – син начальника міста та начальника Бердянського морського порту Шмідта П.П.. мешкав у Бердянську з 1867 по 1880 роки, навчався у чоловічій гімназії. Пізніше закінчив Санкт-Петербурзьке Морське училище. Морський офіцер. Після поразки Севастопольського повстання був засуджений царським урядом до страти.

Скульптурна група «Діти» лейтенанта Шмідта»

Жартівлива композиція зображує Остапа Бендера і Шуру Балаганова, літературних героїв романів «Золоте теля», «Дванадцять стільців» (автори Ільф і Петров). Безпринципні. Але веселі, привабливі шахраї прикриваючись ім’ям легендарного лейтенанта Шмідта, видаючи себе за його «дітей», намагались виманити гроші в одному з державних закладів. Ім’я керівника Севастопольського повстання П.П. Шмідта подій у 1906 році було дуже популярним в Росії, а пізніше у Радянській державі. У 20-ті роки ХХ ст. були факти використання пройдисвітами його популярності для досягнення своїх меркантильних цілей. Саме ця ситуація кумедно відображена в романі «Золоте теля». Трагічне і смішне завжди поруч, тому й розташувались у парку неподалік від погруддя П.П. Шмідта його так звані веселі «діти».