Аналіз документальних матеріалів

та літературних джерел як метод наукових досліджень

7.1. Загальна характеристика документальних матеріалів

Змістовну й цінну інформацію про предмет дослідження можна одержати, аналізуючи документальні матеріали, оскільки в них від-Лісркалюється чимало аспектів фізичного виховання та спортивного 'ірепування. До них зараховують будь-яку інформацію, зафіксовану в друкованому або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото— або кіноплівці. Зауважимо, що в нашому випадку значення терміна «документ» відрізняється від загальновживаного: зазвичай, докумен-іом називають лише офіційні матеріали.

До найінформативніших документів зараховують: плани роботи та особисті щоденники учнів і спортсменів; протоколи змагань; сце­нарії масових заходів; документи та постанови МОН і керівних орга­нів та спортивних організацій України; матеріали інспекторських перевірок; навчальні плани і програми; карточки медичних оглядів; ті ти спортивних організацій усіх рівнів тощо.

Аналізуючи плани роботи вчителя чи тренера, можна одержати інформацію про: напрям навчального чи тренувального процесу; основні і допоміжні засоби, які використовує педагог та їх відповід­ність завданням навчання, тренування і виховання; систему застосу-иання засобів і питому вагу в ній тих чи інших вправ.

Аналізуючи конспекти проведених уроків, щоденники спортсме­нів, можна довідатись про: обсяг та інтенсивність тренувальних на­вантажень; кількість повторень вправ, їх достатність; методи на-пчання, тренування і виховання, їх відповідність віковим та індивіду­альним особливостям, рівню підготовки тих, хто займається; їх спор­тивно-технічні показники; участь у змаганнях та їх результати; само­почуття учнів та спортсменів; суб'єктивну оцінку учнів і спортсменів щодо ефективності засобів і методів, що використовуються на занят­тях; систему самостійної роботи.

Педагогічний експеримент

як метод дослідження

Для того, щоб переконатися чи впливають і як впливають ті або Інміі чинники на фізичний розвиток людини, її підготовленість, со-м. і нічиє здоров'я, успішність навчання загалом, чи вивчення окре­мих рухових дій, треба їх впровадити в реальний навчально-ііпмжпий процес, тобто втрутитися в цей процес. Будь-які явища мч/Міа вважати науковими фактами лише тоді, коли їх можна багато-|Ьі юно відтворювати. Умови для такого відтворення створюються в исіміогічному експерименті, який проводиться залежно від завдань іін лідження доволі тривалий час, що дозволяє розкрити природу міннца, яке вивчається, його причини, виявити способи управління.

Педагогічний експеримент —- це комплексний метод досліджен­ії.і в якому використовуються методи спостереження, оптування, і ічі і рольні випробування тощо і який забезпечує об'єктивну переві-)н у правильності висунутої дослідником гіпотези. Нкспсримент до-щп.ниє виявити суттєві зв'язки між явищами, які повторюються, тоб-іи виявити закономірності педагогічного процесу.

Загальна характеристика педагогічного експерименту як методу дослідження

Слово «експеримент» походить від латинського «ехрегіог» і піначає: І) спробу, дослід; 2) форму пізнання об'єктивної дійсності. І ксперимен т є одним із основних методів наукового дослідження.

Відомо, що ефективність педагогічного процесу 'залежить від ба-і.іп.ох чинників, серед яких: методи навчання і виховання; засоби, ш.и застосовуються; умови організації занять, їх форми; індивідуальні ін/облнвості тих, хто займається і тих, хто навчає, та багато іншого, інажаючи на це, в експерименті треба чітко окреслити чинники, які ініучно вводяться в навчально-виховний процес відповідно до про­щами дослідження, й усунути можливість впливу інших чинників.

Отже, для одержання в експерименті об'єктивних результатів не-і обхідно пильно контролювати чинники, що впливають на ефективіі иість павчально-виховного процесу, пам'ятаючи, що їх можна поді«| литті па дві групи: експериментальні і супутні.

До експериментальних чинників належать ті, які штучно вво-і дяться дослідником у павчадьно-виховішй процес для перевірки ЇХ.Щ пьої ефективності.

Супутні (побічні) чинники - це ті, які можуть суттєво впливати па якість навчальпо-виховпого процесу і які необхідно, по можливо-:]! сті, нейтралізувати. Проте не всі вони підпорядковуються волі й ба-іі жанням дослідника. Гі, які можливо пеі'п'ралізувати, одержали назву| урівніовальпих побічних чинників.

Знаючи, що будь-яке педагогічне дослідження є, {рештою, тюрів--І ияльпим (норівшовати можна, наприклад, експериментальні групи, в|| заняіч'я яких вводяться експериментальні чинники і результатами;: контрольних і рун, що займаються традиційно), і пам'ятаючи про.З різновиди чинників, що впливають на результати експерименту, до-щ слідппк уже під час підіотовки до експерименту і при його організації ції зобов'язаний налагодити належний і об'єкптвний контроль дослі-М| дппх груп, щоб уможливити їх ідентичність на початку експерименту:] і всебічно оцінити правильність підбору обстежуваних Як цього: досягають, буде описано в окремому параграфі цього розділу.

Супутні чинники, які виникають непередбачувано, одержали на­зву ешнпанних. Вони майже не піддаються управлінню, оскільки є щ наслідками умов життя учасників експерименту, їхнього оперативно­го функціонального стану, мотивації, настрою тощо.

Таким чином, цілеспрямоване) втручаючись в навчально-' виховний процес та створюючи відповідно до завдань дослідження умови й нейтралізуючи побічні впливи па його кінцеві результати, у педагогічному експерименті одержують наукові факти.

Всі педагогічні чинники, особливо експериментальні, повинні-' мати чітко визначені якісні та кількісні характеристики. Якісні хара­ктеристики виражаються описом і словесною оцінкою кожного педа­гогічного чинника, а кількісні —- у вигляді бальних або метричних оцінок, одержаних внаслідок вимірів, що дозволяють статистично обробляти результати дослідження і на цій основі виявляти залеж-

ність між різними чинниками. В процесі дослідження треба прагнути по комплексної (кількісної і якісної) оцінки експериментальних чин­ників.

Предметом педагогічних досліджень у фізичному вихованні мо-)і.\ ті» бути певні педагогічні положення або теоретичні передбачення, 4 і\ метою —■ одержання наукових фактів і на їхній основі — вияв-ікчіня об'єктивних законів фізичного виховання, спортивного трену-іьіііпя. фізичної реабілітації.

>а допомогою педагогічного експерименту можна: 1) виявляти ті'¹ підтверджувати факти щодо наявності чи відсутності залежності мьк обраним педагогічним впливом і очікуваним результатом; ,') визначати кількісну міру залежності між ними; 3) виявляти харак-и'р і механізми цих залежностей, їхню динаміку.

Готуючи педагогічний експеримент, пам'ятаймо, що в галузі ди­ми шки і виховання він має певні специфічні ознаки та спільні риси. і Іодальший матеріал стосується переважно педагогічного експе-риі.іенту, спрямованого па вирішення проблем виховання, навчання І'¹ .опих дій і вдосконалення фізичних якостей.

При організації цих досліджень доречно брати до уваги лише ті по юження, які є відносно самостійними в практиці навчання і вихо-н.іипя. Наприклад, предметом дослідження не може бути метод де­монстрації поза зв'язком з методом слова, оскільки окремо і незале­жно від останнього він не використовується. Предметом досліджень можуть бути чинники (положення), які різко відрізняються і можуть функціонувати ізольовано. Якщо, наприклад, ви вивчаєте ефектив­ність переважного розвитку сили учнів при комплексному впливі на фі шчні якості, то зміст занять в експериментальних групах повинен відрізнятися (порівняно з контрольними) вираженим наповненням ні іокпми вправами. Але це ще не гарантує одержання достовірних результатів. Адже в практиці роботи здебільшого традиційними ме-іодами не досягають успіху, оскільки не реалізують їх потенціалу. Гому для досягнення об'єктивності результатів дослідження і дове-тсшія ефективності запропонованого експериментального чинника (методу, засобу, форми тощо) треба забезпечити високу педагогічну ефективність занять в контрольних групах і дотримуватися обов'язкової вимоги: обидва чинники (традиційний і експеримента-

льний) повинні бути скеровані на розв'язання одного педагогічного завдання (в нашому випадку поліпшення фізичної підготовки учнів). Тільки тоді можна говорити про переваги нового методу, засобу чи іншого експериментального чинника.

Чимало досліджень присвячується термінам навчання і вважаєть­ся, що їх скорочення свідчить про високу ефективність навчального процесу. Якщо припустити, що швидке засвоєння рухових дій є са­моціллю, то такий критерій оцінки можна прийняти. Проте такі до­слідники забувають, що цей критерій не є абсолютним показником ефективності методики, а лише частинкою процесу навчання і сис­теми вирішення педагогічних завдань, яка повинна сприяти досяг­ненню певного узагальнюючого результату. Адже, якщо затрачений час па засвоєння конкретної вправи був менший, ніж загально визна­чений, то треба ще довести: І) чи це не вилинуло на зниження міцно­сті навички; 2) чи не вплинуло цс негативно на процес вивчення на­ступних рухових дій; 3) чи сприяло цс підвищенню результату або рівня підготовки до професійної діяльності тих, хто займається. В іншому разі про ефективність такого чинника говорити не можна.

Часто в дослідженні вивчаючі, ефективність різної кількості обов'язкових занять фізичними вправами (кількості уроків, трену­вань на тиждень 'тощо) і доводять, наприклад, що при трьох (чоти­рьох, п'яти) уроках фізичної культури рівень фізичної підготовлено­сті учнів вищий, ніж при двох. Але чи треба це доводити? Адже це очевидно. Розуміючи це, дослідники вводять ще один критерій ефек­тивності — загальну успішність учнів. Але і він ще не робить одер­жані результати достатньо переконливими. Доведеною ефективність результатів дослідження можна вважати, якщо одночасно вивчати зв'язки даного (збільшення кількості уроків) педагогічного чинника з усією системою організації навчально-вихованого процесу в школі, а саме: показати шляхи кадрового і матеріально-технічного забезпе­чення; довести, що це не зашкодить загальноосвітній підготовці школярів, їх навчанню у ВНЗ та службі у війську.

Важливо також при організації дослідження пам'ятати, що будь-який експеримент у фізичному вихованні повинен забезпечити не тільки реалізацію наукових, а й практичних цілей, оскільки відбу­вається в реальному навчально-виховному процесі, і в ньому беруть

VI,їсть конкретні учні, а за результатами навчання, виховання і, що ік-ооливо важливо, здоров'я відповідає і школа, і науковий праців­ник'. Зважаючи на це, зміст будь-якого педагогічного експерименту иг повинен суперечити основним принципам навчання і виховання, шкодити здоров'ю дітей.

Важливе значення має впровадження результатів експерименту в практику. По-перше, воно дозволяє впроваджувати в практику фізи­чного виховання, спорту і фізичної реабілітації нові ефективні мето­дики. По-друге, перевірка результативності запропонованої методи-і п (програми, технології тощо) дозволяє адаптувати і скоректувати її и> умов широкої реалізації, оскільки умови експерименту, підготовка і націленість та зацікавленість експериментатора обов'язково пози-ініню позначаться на результатах роботи, додадуть йому значущості, чиї о важко досягнути пересічним вчителям чи тренерам. Ці обстави­ни роблять апробацію результатів дослідження в практиці ще одним крміерієм, який може підтвердити або спростувати ефективність иіфопонованого чинника.

У кожному педагогічному дослідженні досягають окремих і зага-іі.них педагогічних результатів. Наприклад, новий засіб, запрова-іження у навчально-виховний процес, може сприяти підвищенню ріння розвитку певної якості (наприклад, сили) або кількох (сили і шіпідкості) фізичних якостей (окремий результат). Досягнення цього річультату сприятиме кращому засвоєнню техніки бігу чи штовхання •пра (загальний педагогічний результат). При розробці плану дослі-і/кення, наукового апарату загальний педагогічний результат буде представлено в меті дослідження, а окремі — будуть визначати його снідання.