Глава 10

Правове регулювання використання

природних ресурсів виключної (морської)

економічної зони і континентального

шельфу України

§ 1. Визначення виключної (морської)

економічної зони України та права

на її природні ресурси

Відповідно до ст. 13 Конституції природні ресурси виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України є об'єктами права власності Українського народу. Право користуван­ня ресурсами виключної морської економічної зони, морського дна і континентального шельфу становить самостійний вид природоко­ристування.

Виключну (морську) економічну зону України становлять мор­ські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України від 16 травня 1995 р. "Про вик­лючну (морську) економічну зону України"'). Таке визначення від­повідає Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Законодавство про виключну (морську) економічну зону Украї­ни складається із Закону "Про виключну (морську) економічну зо­ну України" та інших актів законодавства України, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) еко­номічної зони. До них належать Кодекс про надра, Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (мор­ській) економічній зоні, затверджене постановою Кабінету Мініс­трів України від 12 червня 1996 р. № 642, та інші законодавчі акти.

До джерел, що регулюють правовий режим використання ресур­сів морської економічної зони, слід також віднести відповідні між­народні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це насамперед Конвенція ООН з морського пра­ва, з прийняттям якої в міжнародному морському праві виник інс­титут виключної економічної зони. Посилання на цей вид джерел містяться у ст. 32 Закону "Про виключну (морську) економічну зо­ну України". Так, якщо Конвенцією ООН з морського права або

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N° 21. — Ст. 152.

204

205

міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в Законі, то застосовуються норми Конвенції чи від­повідного міжнародного договору. До таких актів належать, наприк­лад, Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 p., Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Укра­їною та Румунією 1997 р.

Відповідно до ст. 56 Конвенції ООН з морського права прибе­режна держава у виключній економічній зоні має суверенні права з метою розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, як жи­вих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на мор­ському дні й у його надрах, а також з метою управління цими ресур­сами та щодо інших видів діяльності з економічної розвідки і роз­робки зазначеної зони, таких, як виробництво енергії шляхом вико­ристання води, течій і вітру; юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях вказаної Конвенції, стосовно: створення і використан­ня штучних островів, установок і споруджень; морських наукових досліджень; захисту і збереження морського середовища; інші права й обов'язки, передбачені в Конвенції ООН з морського права.

Аналогічний перелік передбачений ст. 4 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України".