Глава 15 Підприємницькі товариства

§ 1. Поняття підприємницьких товариств

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, уста­нов та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не за­боронено (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

Товариства поділяються на підприємницькі танепідприємницькі. До всіх товариств та установ застосовуються положення ЦК Украї­ни та інші закони.

Підприємницькі товариства — це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та подаль­шого його розподілу між учасниками (ст. 84 ЦК України). Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальніс­тю, повне та командитне товариства) або виробничі кооперативи.

§ 2. Поняття та види господарських товариств

Господарськими товариствами є юридичні особи, статутний (складений) капітал яких поділений на частки між учасниками. Статутний капітал існує у товариствах з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерному товаристві, а складений — у повно­му та командитному товариствах.

Поняття «учасники товариства» є узагальнюючим поняттям, оскільки у деяких видах господарських товариств їх учасники ма­ють власне найменування, зокрема це стосується акціонерних това­риств, учасники яких іменуються акціонерами, у командитному то­варистві — повними учасниками та вкладниками.

186

187

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

У найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: «повне товариство», «акціонерне това­риство» тощо.

Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.

Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих ка­тегорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкри­тих акціонерних товариств.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства», ст. 114 ЦК України передбачила можливість створення господарсь­кого товариства (за винятком повного і командитного товариств) од­нією особою, яка стає його єдиним учасником. До введення в дію но­вого кодексу при створенні відкритих акціонерних товариств у про­цесі приватизації та корпоратизації таке право має лише держава.

Законодавством України можуть бути встановлені обмеження щодо участі у господарських товариствах певних юридичних осіб. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31 груд­ня 1992 р. № 24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів під­приємницької діяльності, створених за участю державних підпри­ємств» державним підприємствам (за винятком будівельних орга­нізацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) заборонено бути засновниками господарських товариств, кооперативів.

Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господар­ського товариства складається з:

1. майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2. продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3. одержаних доходів;

4. іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені зако­ном.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського то­вариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про цін­ні папери та фондову біржу» акції можуть оплачуватися грошима або майном.

Учасник господарського товариства має право передати в раху­нок сплати вкладу до статутного капіталу право на користування

188

земельною ділянкою, власником якої він є, та право на об'єкти інте­лектуальної власності.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою між учасниками товариства, а у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній пе­ревірці. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про режим іно­земного інвестування»¹іноземні інвестиції та інвестиції українсь­ких партнерів, включаючи внески до статутного капіталу товариств і підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у ва­люті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних рин­ків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визна­ченим Національним банком України.

У рахунок сплати вкладу до статутного капіталу вносяться права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародни­ми торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, що вносяться як вклади до статутного капіталу, вартість яких у конвертованій валю­ті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні.

Права учасників господарського товариства встановлені у ст. 116 ЦК України, відповідно до якої вони мають право:

1. брати участь в управлінні справами товариства у порядку, ви­значеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2. брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

3. вийти у встановленому порядку з товариства;

4. здійснити відчуження часток у статутному (складеному) ка­піталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товарис­тві, у порядку, встановленому законом;

5. одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом;

6. мати інші права, встановлені законом та установчим докумен­том товариства.

¹ ВВР. — 1996. — № 19. — Ст. 80.

189

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ