Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

го сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від сту­пеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшу­ється, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити роз­мір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ст. 1193 ЦК України).

У зв'язку з тим, що ні в цивільному законодавстві, ні в судовій практиці чітких критеріїв розмежування необережності на легку і грубу немає, вирішення питання існування змішаної вини і змен­шення обсягу відповідальності залежить від характеру вимог зако­нодавства, які не дотримані особою в тій чи іншій ситуації.

Змішану вину необхідно відрізняти від спільного заподіяння шкоди, де шкода також завдається кількома особами, але вина по­терпілого у скоєному відсутня.

Багато спорів точиться щодо існування відповідальності без ви­ни, на користь якої наводяться приклади відповідальності щодо ста­тей 612, 900, 950, 1187 ЦК України та інших, де регламентується можливість притягнення до відповідальності за випадкове запо­діяння шкоди на законних або договірних підставах. Окрім того, принцип генерального делікту проголошує, що будь-яка заподіяна суб'єкту цивільних прав шкода повинна бути відшкодована і що майнові права та інтереси потерпілого навіть у разі заподіяння шко­ди невинними діями (бездіяльністю) правопорушника не повинні бути ущемлені. У договірних правовідносинах відповідальність не­залежно від вини також може бути передбачена домовленістю сто­рін (ст. 614 ЦК України).

Розвиток інституту «безвинної відповідальності» обумовив ши­роке застосування страхування цивільної відповідальності, спрямо­ване, перш за все, на створення засад для повернення відповідної майнової компенсації особі, яка зазнала певної шкоди внаслідок правопорушення. Механізм страхування цивільної відповідальності має ряд переваг у порівнянні з інститутом безвинної відповідальнос­ті, що створює практично абсолютну гарантію отримання компенса­ції у спрощеному порядку¹.

§ 4. Підстави звільнення від відповідальності

У зв'язку з тим, що підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є правопорушення, правопорушник звільняється від відповідальності за відсутності хоча б однієї умови притягнення до неї. Певні винятки з цього правила можуть встановлюватися зако-¹ Кулагин М. И. Избранньїе трудьі. — М.: Статут, 1997. — С. 282.

104

ном. Вони стосуються, наприклад, умов стягнення неустойки, де за­стосування мір цивільної відповідальності допускається навіть при неповному, урізаному складі правопорушення: достатньо доказати протиправність дій і вину правопорушника. Як уже було зазначено, допускається також застосування мір цивільної відповідальності за відсутності вини правопорушника. Отже, можливість застосування в окремих випадках мір відповідальності без вини правопорушни­ка, без збитків як результату правопорушення, без причинного зв'язку фактично значно розширює межі застосування цивільної відповідальності. Висновки російських цивілістів про чітку тенден­цію у російському цивільному законодавстві до посилення цивіль­ної відповідальності за порушення зобов'язань можна також засто­сувати до українського цивільного законодавства¹.

Водночас законодавство передбачає можливість звільнення від відповідальності. Таке звільнення відбувається у зв'язку з немож­ливістю виконання зобов'язання внаслідок: 1) дії непереборної сили (ст. 617 ЦК України); 2) випадкового заподіяння шкоди (ст. 617 ЦК України); 3) вини потерпілого у заподіянні шкоди (ст. 1193 ЦК України).

Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. На практиці дію непереборної сили також називають форс-мажорними обставинами. Непереборна сила характеризується тим, що:

• це зовнішня щодо діяльності сторін обставина. Непереборна сила не залежить від волі учасників правовідношення і, як правило, виключає можливість його передбачення. Виникнення неперебор­ної сили не пов'язано з діяльністю уповноваженої особи;

• це надзвичайна, тобто неординарна, нерядова обставина, яку неможливо відвернути в будь-який спосіб, навіть якщо особа може передбачити її наслідки;

• це подія, яку неможливо відвернути засобами, наявними у да­ної особи в конкретних умовах її діяльності способами: тобто у да­них обставинах відсутні технічні та інші засоби, за допомогою яких можливо було б запобігти самій обставині або її наслідкам.

Наведені ознаки непереборної сили є обов'язковими і мають комп­лексний характер. Відсутність будь-якої з наведених ознак розціню­ється як відсутність непереборної сили. Звільнення від відповідаль­ності внаслідок непереборної сили відбувається тільки тоді, коли іс­нує причинний зв'язок між непереборною силою і шкодою, що виникла.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: общие по­ложення. — М., 2000. — С. 760.

105

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ