Глава 1. Поняття цивільного права

України (п. 1 ст. 4 ГК України), проте він містить правові норми, які регулюють договір поставки, договір контрактації сільськогос­подарської продукції, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через єдину мережу, договір міни та інші подібні догово­ри. Провести розмежування тут можна, лише взявши за основу по­ложення, що ЦК України регулює всі майнові відносини, тобто та­кі, які мають і повинні мати приватно-правовий характер, а особли­вості правового регулювання, зокрема особливості правового регулювання укладення та виконання певних договорів у сфері май­нових відносин, мають регулюватися ГК України (п. 2 ст. 9 ЦК України, п. 2 ст. 4 ГК України). Тобто ЦК України є тим осново­положним нормативним актом, згідно з яким здійснюється правове регулювання всіх майнових відносин товарно-грошового характеру, інакше кажучи, він є законом і загальної дії, і спеціальним зако­ном, а особливості регулювання майнових відносин суб'єктів госпо­дарювання регулюються ГК України.

Як приклад, можна навести формулювання п. 2 ст. 712 ЦК Укра­їни щодо регулювання договору поставки: «До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо ін­ше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».

Слід зауважити, що стосовно ролі і значення ГК України і відпо­відно до господарського права існують протилежні точки зору, згідно з якими господарське право — це право, яке регулює господарську діяльність взагалі. Господарські відносини у сфері економіки Украї­ни становлять предмет господарського права¹.

Ця точка зору спирається на те, що домінуючим в економіці є державний сектор², і з цього випливають усі особливості правового регулювання господарської діяльності. Зрозуміло, якої ваги нада­ють прибічники цієї точки зору ролі держави, і з цих засад, на їх думку, ґрунтується і повинне ґрунтуватися правове регулювання господарської діяльності.

Проте хід розвитку економіки України, а також світової еконо­міки, процеси роздержавлення і приватизації, що в ній відбувають­ся, процеси корпоратизації, введення права приватної власності на землю, поза якими стоїть приватна, а зовсім не державна власність, свідчать, що роль держави в процесі розвитку економіки України зменшується, а з нею відпадає необхідність в існуванні господарсь­кого права.

¹ Щербина В. С. Господарське право України. — К., 1999. — С. 24.

² Мамутов В. К. Хозяйственное право. — К., 2002; Щербина В. С. Цит. праця. —

§ 5. Принципи цивільного права

Принципи цивільного права тісно пов'язані з предметом і мето­дом регулювання цивільно-правових відносин. Вони мають визна­чальне значення при застосуванні цивільно-правових норм. До них належать принципи, що дістали відображення в ст. З ЦК України:

1. неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2. неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;

3. свобода договору;

4. свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена зако­ном;

5. судовий захист цивільного права та інтересу;

6. справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, до принципів цивільного права належить принцип юридичної рівності суб'єктів цивільного правовідношення перед за­коном, що міститься в ст. 1 ЦК України.

Принцип неприпустимості позбавлення права власності, крім ви­падків, встановлених законом, виражає непорушність права влас­ності. Непорушність права власності полягає в тому, що рівно допу­скається існування і власності приватної, і власності публічної. Крім того, всі види власності мають рівний режим і рівно перебу­вають під охороною права і держави.

Одним із найбільш вагомих є принцип свободи договору. Сторо­ни на власний розсуд у межах закону вирішують питання укладен­ня договору та його змісту, керуючись при цьому вимогами справед­ливості, добросовісності та розумності.

В юридичній літературі наріжним принципом цивільного права називають принцип свободи особистості¹. Свобода особистості — це, перш за все, свобода індивідуалізації людини, утвердження поваги до її честі і гідності, свобода її підприємницької діяльності.

Важливим принципом цивільного права є принцип всебічної охо­рони і судового захисту цивільних прав. Завдяки його втіленню для учасників цивільних правовідносин забезпечується можливість захи­сту своїх прав та інтересів, у тому числі і самозахист. Кожен учасник цивільних правовідносин користується юридичною можливістю ви­магати усунення перепон для здійснення свого права або відновлення порушеного права. Судовий захист гарантується кожному.

Так забезпечується здійснення цивільних прав учасників цивіль­них правовідносин.

Гражданское право Украиньї. — X., 1996. — С. 23.

14

15

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА