Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

правопорушника. Державний примус виражається у тому, що міри відповідальності встановлюються у правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави. Юридична відпо­відальність завжди призводить до негативних наслідків для винної особи, обмеження її майнових, особистих чи інших інтересів¹. Тобто правопорушник повинен нести додаткові обтяження. Такими обтя­женнями або несприятливими для правопорушника наслідками мо­жуть бути:

• заміна невиконаного обов'язку новим (наприклад, обов'язок відшкодувати збитки, завдані простроченням боржника, ст. 612 ЦК України; зміна умов зобов'язання при односторонній відмові від зо­бов'язання, ст. 615 ЦК України);

• заміна основного обов'язку новим, додатковим, часто має місце при порушенні абсолютних суб'єктивних прав (наприклад, відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності, ст. 394 ЦК України; відшкодування збитків та моральної шкоди при визнанні правочину недійсним, ст. 216 ЦК України);

• приєднання до порушеного обов'язку нового (наприклад, окрім виконання зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, сплатити неустойку, ст. 552 ЦК України);

• зміна або припинення правовідношення (статті 16, 22 ЦК України)².

Отже, цивільно-правова відповідальність — це правовідношен­ня, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечуються державним примусом і тягнуть за собою засудження правопорушення і його суб'єкта. Відшкодування збитків, сплата неустойки і втрата завдат­ку є додатковими до основного обов'язку, бо основний обов'язок боржника полягає у передачі майна, виконанні робіт, наданні по­слуг тощо і він виконується на еквівалентній та оплатній засадах. Сплачуючи неустойку, втрачаючи завдаток або відшкодовуючи кре­диторові заподіяні збитки, боржник не отримує від нього жодної компенсації, отже, на боржника покладаються невигідні майнові наслідки порушення зобов'язання.

Деякі автори вважають цивільно-правову відповідальність санк­цією за правопорушення, що тягне для порушника негативні на­слідки у вигляді позбавлення суб'єктивних цивільних прав або по­кладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обо-

¹ Теория государства и права: Курс лекций. — М.: Юристі,, 1999. — С. 542.

² Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: общие по­ ложення. — М., 2000. — С. 615.

84

в'язків¹. Визначення цивільно-правової відповідальності як санкції має свої правові підстави². Санкція, як і цивільна відповідальність, забезпечена можливістю її реалізації через державний примус і яв­ляє собою засновану на правовій нормі примусову міру³. Слід зазначити, що відповідальність за правопорушення є санкцією, але не всіляка санкція є відповідальністю. Наприклад, усунення пере­шкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України) за змістом є санкцією, яка є наслідком правопорушення. Але така санкція не пов'язана з додатковими об­тяженнями для правопорушника і, отже, є не мірою відповідальнос­ті, а мірою захисту речових прав.

Санкцією є будь-які правові наслідки правопорушення, у тому числі й ті, застосування яких не тягне за собою настання додатко­вих несприятливих наслідків для правопорушника. Санкцією нор­ми права можна вважати не тільки передбачені законом міри дер­жавно-примусового характеру, що застосовуються судом, господар­ським судом або іншими компетентними державними чи громадсь­кими органами, а й передбачені законом міри, які можуть застосову­ватися самостійно уповноваженою особою до зобов'язаної особи у ра­зі порушення останньою цивільних прав або обов'язків⁴. Так, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втра­тило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 ЦК України). Отже, з одного боку, санкція, яка проявляється у цивільно-пра­вовій відповідальності, є мірою відповідальності за правопорушен­ня, з іншого, — цивільно-правова відповідальність є фактично різ­новидом санкції.

Як санкції, міри відповідальності можуть бути поділені на конфіс-каційні, стимулюючі (штрафні), компенсаційні. Суть і цільова спрямованість кожного з різновидів відображаються в їх назві, а та­кож обумовлюють зміст функціональної спрямованості цивільно-правової відповідальності.

Конфіскаційні санкції — це санкції, що пов'язані з безоплатним вилученням у доход держави майна (наприклад, до особи може бути

¹ Иоффе О. С. Обязательственное право. — М.: Юрид. лит., 1975. — С. 97.

² Лейст О. 3. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проб­ леми). — М., 1981. — С. 23; Красавчиков О. А. Ответственность, мери защнти и санкции в советском гражданском праве // Проблеми гражданско-правовой ответственности и защитьі гражданских прав. — Свердловск, 1973. — С. 13.

³ Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: общие по­ ложення. — М., 2000. — С. 608.

⁴ Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. — М., 2000. — С. 312-313.

85

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ