Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

підпорядкування цивільного права та його науки конституційному (державному праву), яке посідало провідне місце серед інших галу­зей права. Сьогодні система права та юридичних наук заснована на взаємодії та рівності приватно-правових і публічно-правових засад, в основі яких лежить конституційний принцип визнання прав і сво­бод людини найвищою соціальною цінністю. Фундаментом приват­но-правової сфери життя суспільства є економічні невід'ємні права особи: право власності, інші речові права, а також можливість укла­дати будь-які угоди щодо матеріальних благ на підставі принципу свободи договору, принципу рівності тощо; особисті немайнові пра­ва особи — право на життя, честь, ділову репутацію, особисту недо­торканність, авторство і т. ін. Все це входить до сфери правового ре­гулювання цивільного права і предмета його науки. Тобто, спираю­чись на конституційні норми, цивілістика поглиблено вивчає приватно-правові відносини в їх історичному та порівняльному ас­пекті, прогнозує тенденції розвитку, аналізує проблемні питання. Слід сказати, що саме цивілістика визначає основні тенденції роз­витку суспільних відносин за участю приватних осіб. Все це свід­чить про підвищення соціальної значимості науки цивільного права та посилення її ролі серед інших юридичних наук.

У зв'язку з тим, що цивільне право складає основу правопорядку, заснованого на ринковій економіці, основні категорії цивільного пра­ва, сформульовані його наукою, використовуються у суміжних з ци­вільним правом галузях і їх доктринах. Наука земельного права, враховуючи комерціалізацію відносин публічно-правової сфери, піс­ля проголошення права приватної власності на землю, широко вико­ристовує категорії договорів про відчуження земельної ділянки, оренди, застави, ренти, довірчого управління тощо, тобто суто ци-^ілістичних понять. Наука трудового права, незважаючи на спе­ціальну соціально-гарантійну спрямованість, використовує катего­рію договору саме в цивілістичному розумінні у зв'язку з розвитком інституту трудового договору як приватно-правової категорії.

Якщо науки вищезгаданих галузей права, що перебувають на ме­рі приватно-правових і публічно-правових сфер, характеризуються »іевною залежністю від постулатів науки цивільного права, то науки »'ііх галузей, що входять до системи приватного права — сімейне і (Міжнародне приватне право, проникнуті єдністю основних понять, ^окрема правоздатності, дієздатності, правовідносин та їх видів, Лравочинів, права власності тощо, особистих немайнових прав та їх класифікації, сформованих цивілістичною наукою. Концептуаль­ний підхід, визначений останнім часом у цивілістиці, полягає в то-\у, що загальні норми і принципи цивільного права можуть засто-

6

совуватися в субсидіарному порядку для регулювання будь-яких приватно-правових відносин.

Слід зазначити, що дискусійними питаннями науки цивільного права та інших юридичних наук, галузі яких містять регламента­цію великої кількості приватних відносин, є розмежування відпо­відних галузей права, зокрема земельного, сімейного і цивільного права. Це є важливим, оскільки кожна наука повинна мати чітко визначений об'єкт дослідження, а це пов'язано із встановленням чіткого розмежування галузей права.

Ще однією проблемою науки цивільного права є взаємовідношення з господарським правом. Чи можна вважати господарське право окремою галуззю і наскільки доцільним виглядає такій підхід? Дис­кусія навколо цієї проблеми існує вже чимало років. Концепція, створена вченими-цивілістами — розробниками ЦК України, поля­гає в тому, що господарського права як галузі права існувати не мо­же і Господарський кодекс не потрібний, тому що приватно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється в межах ци­вільного права, а публічно-правове має різногалузевий характер, і норми, що належать до адміністративного, фінансового, земельного та податкового права, заслуговують окремої кодифікації. Проте мож­на говорити про відособлення господарського права як навчальної дисципліни і, можливо, науки господарського права.

Взаємний вплив існує між наукою цивільного та цивільно-проце­суального права. їх взаємопов'язаність є настільки суттєвою, що де­які дослідження у сфері однієї галузі не можуть відбуватися без від­повідних вивчень в іншій. Це стосується дієздатності фізичних осіб, визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення громадя­нина померлим, цивільно-правової відповідальності тощо.

Цивільне право охоплює економічне життя суспільства, тому слід також сказати про тісний взаємозв'язок науки цивільного пра­ва та економічних наук.

На жаль, завдяки надмірній ідеологізації суспільства в цивільно­му праві і науці закріпилися політекономічні категорії. Сьогодні цивілістика вже поступово відмовляється від них. Вказана пробле­ма стосується так званих «форм власності». Ця «форма власності» — суто економічна, а не юридична категорія. З юридичної точки зо­ру існує одне право власності з різними суб'єктами — громадянами, юридичними особами, державою, територіальною громадою.