Глава 16. Держава і територіальні громади ...

Держава наділена цільовою, а територіальні громади — спе­ціальною правоздатністю, що визначається для неї законом.

Однак держава і територіальна громада є хоч і не тотожними, проте і не такими, що взаємно виключають один одного, суб'єкта­ми, оскільки попри їх диференціацію наділені також і цілою низ­кою подібних ознак:

1. держава та територіальна громада повинні діяти в інтересах осіб, які складають народ чи відповідну територіальну громаду;

2. держава та територіальна громада, як правило, діють в особі відповідних органів чи їх посадових (службових) осіб. У випадку коли діяльність цих органів буде входити у суперечність з реальни­ми інтересами народу України чи територіальної громади, то кінце­вим вольовим актом може бути відповідне волевиявлення останніх у передбаченій законом формі;

3. держава та територіальна громада несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, окрім майна, на яке згід­но із законом не може бути звернене стягнення.

Отже, держава та територіальні громади є близькими, проте да­леко не тотожними суб'єктами, які у цивільно-правових відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (стат­ті 167, 169 ЦК України).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).

Поняття та ознаки Автономної Республіки Крим

як суб'єкта цивільно-правових відносин

Ще одним доволі специфічним суб'єктом цивільно-правових від­носин є Автономна Республіка Крим (далі за текстом — АРК), пра­вовий статус якої визначається розділом XКонституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК¹. Так, зокрема, ви­значається, що АРК є невід'ємною складовою частиною України ів межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Однак суттєві суперечності виникають на сьогодні щодо правово­го статусу даного територіального утворення як суб'єкта цивільного права України. З одного боку, вона не є територіальною громадою, а з іншого, — вона не є окремою державою, оскільки згідно з п. 2 ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Тому на сьо­годні АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфіч­ним суб'єктом цивільних правовідносин. При цьому потрібно заува-

¹ Такою, що відповідає Конституції України, Конституція АРК була визнана рішенням Конституційного Суду України від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003.

жити, що за своєю правовою природою АРК все ж таки тяжіє до ознак територіальної громади, однак із значно розширеним спект­ром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової.

§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах та їїправові форми

Держава та територіальні громади можуть брати участь у цивіль­но-правових відносинах безпосередньо, тобто через свої органи, а мо­жуть і опосередковано — через створені ними юридичні особи (пун­кти 2, 3 ст. 167, пункти 2, 3 ст. 169 ЦК України).

Коли держава та територіальні громади беруть участь у цивіль­них правовідносинах через свої органи, то дані суб'єкти здійснюють участь у цивільних правовідносинах виключно у межах їхньої ком­петенції, яка визначається законом (статті 170-172 ЦК України).

У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими норма­тивно-правовими актами, від імені держави та територіальних гро­мад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого само­врядування (ст. 173 ЦК України).

Так, від імені держави можуть діяти органи виконавчої, законо­давчої та судової влади, а також інші державні органи. Коли йдеть­ся про органи виконавчої влади¹, то до них відносять Кабінет Мініс­трів України (статті 113-117 Конституції України), міністерства та відомства, а також місцеві органи виконавчої влади (статті 118-119 Конституції України). Питома вага участі даних державних органів у цивільних правовідносинах від імені держави є найбільшою. Во­ни, зокрема, беруть участь в особистих немайнових, речових, зобо­в'язальних та інших цивільних правовідносинах. Органи законо­давчої (Верховна Рада України) та судової (система судів конститу­ційної та загальної юрисдикції) влади також беруть певну участь у цивільно-правових відносинах. Однак їх участь у даних відносинах зводиться здебільшого до відповідальності за завдання шкоди їх діями, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю судових ор­ганів (ст. 1176 ЦК України) тощо. Інколи вступають у цивільні пра­вовідносини від імені держави також і інші органи чи посадові осо­би, які не входять до жодної із згаданих гілок влади. Так, наприк­лад, у цивільні відносини може вступати Президент України, органи прокуратури тощо. Структура їх участі у відповідних відно-

Перелік органів виконавчої влади передбачений розділом VI Конституції України та Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів вико­навчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1573/99.

214

215

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ