Глава 29. Захист права власності

державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого май­на, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про пра­во власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; договори відчуження нерухомого майна, що не підлягають обов'язковому нотаріальному по­свідченню; рішення судів, третейських судів про визнання права влас­ності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна; акти про денаціоналізацію (де­муніципалізацію) будівель; витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво бага­токвартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за на­явності акта про прийняття будинку в експлуатацію; рішення товари­ського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору; мирова угода, затверджена ухвалою суду; накази засновників відкритих акціо­нерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з додатком-переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у влас­ність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-переда-вання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку; дуб­лікати правовстановлюючих документів, видані державними та прива­тними нотаріусами, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами; свідоцтва про право власності на нерухо­ме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які вида­ються Фондом державного майна; свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами у будівництві нового житла.

Оскільки право власності на новостворене нерухоме майно може виникати з моменту завершення його будівництва, з моменту прийняття його в експлуатацію чи з моменту його державної реєстра­ції (ст. 331 ЦК України), підтвердженням наявності цього права у по­зивача може бути документ, що підтверджує факт завершення будів­ництва, прийняття нерухомого майна в експлуатацію, його державної реєстрації (наприклад, акт прийняття будинку в експлуатацію, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно). Коли предметом позову є встановлення права власності на рухоме майно, що не підлягає дер­жавній реєстрації, право власності на таке майно може підтверджува-

376

тися різноманітними доказами, що передбачені відповідними норма­ми процесуального права, в тому числі правопідтверджуючими доку­ментами (наприклад, угоди, чеки, рахунки, акти, розписки, податкові накладні, гарантійні талони, покази свідків та ін.).

Як зазначив Вищий арбітражний суд України у роз'ясненні «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судо­вим захистом права державної власності» від 29 квітня 1994 р.¹, не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його пе­ребування на балансі підприємства (організації), оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визна­чення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) підприємства.

Варто зазначити, що вимоги про визнання права власності не є для позивача самоціллю. Досить часто позов про визнання права власності є лише попередньою дією для подальшого застосування власником інших речово-правових заходів захисту права власності на своє майно (віндикаційного або негаторного позову). Такі вимо­ги, пов'язані між собою, можуть бути об'єднані позивачем в одній позовній заяві (ст. 144 ЦПК України), можливість такого об'єднан­ня вимог про визнання права власності на майно і виключення його з опису прямо зазначена у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису»².

Оскільки позови про визнання права власності пов'язані з не­визначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, на ці позиви не поширюється дія позовної давності.

Рекомендована література:

Автаева Н. Е., Волошин Н. П. Гражданско-правовая защита социалис­тической собственности. —М.: Юрид. лит., 1974.

Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической соб­ственности. —М.: Юрид. лит., 1954.

Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. —М.: Из-во МГУ, 1992.

Скворцов О. Ю. Вещные иски в судебно-арбитражной практике. — М., 1998. Толстой Ю. К. Собственность и оперативное управление //Проблемы гражданского права. —Ленинград, 1987.

Право власності в Україні /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. —К.: Юрінком Інтер, 2000.

Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. — К., 1997. — С 88-94.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних спра­вах. — К., 1995. — № 1. — С 437-441.

377

Глава ЗО. Спадкове право

Розділ IV. СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава ЗО Спадкове право