Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

Фізичними особами визнаються громадяни, іноземці та особи без громадянства. Фізичні особи наділяються специфічними юридични­ми ознаками: правоздатністю як здатністю мати цивільні права та обов'язки і дієздатністю як здатністю своїми діями набувати та здійс­нювати цивільні права і створювати та виконувати цивільні обов'яз­ки. Правоздатність усіх фізичних осіб рівна за обсягом, і її обмежен­ня, окрім як у випадках, передбачених законом, не допускається. Правоздатність виникає з моменту народження¹та припиняється в момент смерті чи оголошення особи померлою або визнання її безвіс­но відсутньою². Натомість обсяг дієздатності встановлюється зако­ном залежно від різних обставин (вік, стан здоров'я тощо), внаслідок чого виокремлюється повна, обмежена дієздатність і недієздатність фізичних осіб. Також слід зауважити, що континентальній системі права притаманний інститут представництва, за яким компенсують­ся усі можливі дефекти в дієздатності фізичних осіб.

Досить детально в континентальній системі цивільного права розроблене вчення про юридичну особу. Юридична особа визнається певним фіктивним утворенням, основними ознаками якого є: орга­нізаційна єдність; відокремленість майна та здатність до самостій­ної майнової відповідальності; можливість брати участь у цивільно­му обороті та виступати в суді від свого імені тощо. Особлива увага при цьому приділяється класифікації юридичних осіб. Окрім цього також виокремлюються поняття «правоздатність» та «дієздатність» юридичної особи, які за своїм змістом є, як правило, спільними.

Створення юридичної особи можливе в дозвільному, нормативно-явочному чи явочно-заявному порядку і супроводжується, як прави­ло, процедурою державної реєстрації. Припинення юридичної особи можливе як шляхом реорганізації, що передбачає перехід прав і обо­в'язків за правонаступництвом до інших юридичних осіб, так і шля­хом ліквідації, що такого правонаступництва не передбачає.

Вирізняють два основні види юридичних осіб: публічного та при­ватного права. Юридичні особи публічного права створені на підста­ві публічно владних актів і не мають на меті участь у цивільному обороті, оскільки покликані для вчинення адміністративних функ­цій, а юридичні особи приватного права за своєю природою створені на підставі приватно-правових актів і мають на меті участь

¹ Окремі науковці намагаються обґрунтувати позицію, згідно з якою правоздат­ ність особи виникає в неї з моменту зачаття, мотивуючи це тим, що окремими правами (на життя, спадщину тощо) особа наділяється ще в момент перебування в утробі матері.

² Проте не всім країнам континентальної системи цивільного права (наприклад, Франція) відомий інститут визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

у цивільному обороті. У свою чергу юридичні особи приватного пра­ва поділяються на: товариства (союзи) та асоціації (установи).

Товариства (союзи) поєднують у собі всі види об'єднання фізич­них осіб, які, залежно від підстав об'єднання (чи це об'єднання ка­піталів, чи об'єднання інтересів), членства в даному товаристві та порядку відповідальності членів товариства за боргами останнього поділяються, як правило, на повні, командитні, товариства з обме­женою відповідальністю та акціонерні товариства¹. При цьому пов­ні та командитні товариства є саме об'єднаннями інтересів. Поря­док відповідальності такий, що в повному товаристві учасники від­повідають солідарно всім своїм майном, а в командитному — одні учасники (комплементарії) відповідають солідарно усім своїм май­ном, а інші (командисти) — у межах їх внесків. Акціонерне товари­ство та товариство з обмеженою відповідальністю є об'єднаннями капіталів (щодо акцій чи внесків) і тому відповідальність учасників даних корпорацій обмежена їх внеском у товариство. Окрім цих ви­дів юридичних осіб, у деяких країнах континентальної системи пра­ва виокремлюють ще й негласне товариство — договірне товариство між власником товариства та особою, яка вносить внесок до майна власника, проте не бажає розголошувати свого імені. Управління товариством (союзом) здійснюється загальними зборами учасників та правлінням.

Установи як юридичні особи створюються на основі відособлення чужого майна, переданого в управління для досягнення визначеної мети існування установи. Установи не мають членства та діють в ін­тересах суспільства або конкретних осіб (дестинаторів), які не є вла­сниками їх майна чи його розпорядниками. У формі установи існу­ють скарбниця, державні підприємства, релігійні організації, бла­годійні фонди тощо.

Особисті немайнові права

У континентальному праві спостерігається чітка тенденція до всебічного захисту особистих немайнових прав фізичних осіб. Під особистими немайновими правами фізичних осіб розуміють не­від'ємні (невідчужувані) від особи та такі права, що не наділені еко­номічним змістом. До основних з них відносять право на життя та здоров'я, право на безпечне довкілля, право на честь, гідність та ре­путацію, право на власне зображення та голос, право на свободу та особисту недоторканність тощо. При цьому в деяких країнах ци-

¹ У Німеччині повні товариства (оііепе Напйеііеезеїізпіїї) вважаються «від­носною юридичною особою», а командитні товариства (Коттапс1іІее8е11зспа£і.) хоча і врегульовуються Німецьким торговим уложенням, проте не є юридичною особою.

32

З 3-285

33

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА