Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права

Акти цивільного стану (ст. 49 ЦК України). Цивільний стан особи — це правове положення конкретного громадянина як носія різноманітних прав та обов'язків, у тому числі майнових та особис­тих немайнових, яке визначається фактами та обставинами як при­родного, так і соціально-громадського характеру. Акти цивільного стану індивідуалізують особу, вказують на її ім'я, вік, сімейний та громадянський стан.

Актами цивільного стану закон визнає події та дії, що нерозрив­но пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, допов­нюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлен­ня, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Не всі події і факти під­лягають реєстрації, наприклад, обмеження дієздатності особи не ре­єструється. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону спеціальними державними органами — орга­нами реєстрації актів громадянського стану, які реєструють кожну відповідну подію чи дію, що відбулась.

§ 4. Опіка та піклування

Опіка та піклування є способом забезпечення особистих і майно­вих прав та інтересів громадян. Опіка і піклування в теорії права розглядаються як комплексний інститут сімейного і цивільного за­конодавства. Метою встановлення опіки та піклування є забезпе­чення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малоліт­ніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'яз­ки. Щодо неповнолітніх — також забезпечення їх виховання, нав­чання та розвитку.

У цивільному законодавстві правила про опіку і піклування тіс­но пов'язані з інститутом дієздатності.

Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та ін­тересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Опіка встановлюється над:

• малолітніми особами (тобто фізичними особами, які не досяг-ли 14 років), які позбавлені батьківського піклування;

• фізичними особами, які визнані судом недієздатними внас­лідок хронічного, стійкого психічного розладу;

• майном малолітніх осіб, позбавлених батьківського піклування;

• майном фізичних осіб, визнаних недієздатними;

• майном фізичних осіб, визнаних судом безвісно відсутніми;

— майном фізичних осіб, місцеперебування яких невідоме. Піклування встановлюється над:

• неповнолітніми особами (тобто фізичними особами у віці від 14 до 18 років), які позбавлені батьківського піклування;

• фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена судом, якщо особа страждає на психічний розлад, що суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засоба­ми, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Позбавлення батьківського піклування означає, що батьки дітей померли, невідомі, визнані у судовому порядку безвісно від­сутніми або померлими. Опіку і піклування може бути встановле­но і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли бать­ки судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини, оскільки перебування з батьками небезпечне для життя дитини; батьки визнані у встановленому порядку не­дієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні); понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поваж­них причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не вияв­ляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули дитину, і це підтверджено відповідними актами органів внутріш­ніх справ; відмовилися від дітей в установленому законом поряд­ку; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у тривалому відрядженні; пере­бувають під слідством.

Батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікуна­ми і піклувальниками без спеціального призначення.

Місцем встановлення опіки або піклування є місце проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або місце прожи­вання опікуна чи піклувальника.

130

ЧЧ-2Х';

131

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ