Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мис­ тецтва;

10. фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способа­ми, подібними до фотографи;

11. твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декора­тивного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;

12. ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні тво­ри, що стосуються географії, геологи, топографії, техніки, архітек­тури та інших сфер діяльності;

13. сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14. похідні твори;

15. збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координа­цією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16. тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитруван-ня українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17. інші твори.

Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і йо­го окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і мо­же використовуватися самостійно.

Для визначення об'єкта авторського права необхідно розуміти, що означає термін «твір». Однак у законодавстві з авторського права жодної країни немає визначення поняття «твір»¹. Національне зако­нодавство також не дає чіткого визначення цього поняття. Науковці неодноразово звертали увагу на складність у визначенні твору як предмета авторського права². Багато дослідників розглядають твір як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі³. Це означення містить два загальних критерії охороноспромо-жності об'єктів авторського права. За першим критерієм авторське право поширюється лише на ті здобутки науки, літератури і мистецт­ва, що є результатом творчої діяльності людини. За другим — твір

¹ Липцик Д. Авторское право и смежные права. — М.: Ладомир, Издательство ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.

² Шершеневич Г. Ф. Авторское право на литературные произведения. — Казань, 1891. — С. 154.

³ Гаврилов Э. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных правах. — М., 1996. — С. 25, 32.

має існувати в об'єктивній формі. При відсутності одного з цих кри­теріїв твір не може виступати як об'єкт авторського права.

У науковій юридичній літературі існують різні думки щодо по­няття творчості. Зазначалося, що творчість — це свідомий та зде­більшого трудомісткий процес, що має своєю метою досягнення ви­значеного результату¹, або творчість є інтелектуальною діяльніс­тю, що закінчується результатом, який дає нові поняття, образи та (або) форми їх втілення, і є ідеальним відображенням об'єктивної дійсності². Визначалася творчість і як діяльність, яка створює щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Автори даних визначень погоджуються в тому, що з точки зору юриспруденції, авторського права має значення не лише результат творчої праці, а саме твір, який є об'єктом авторсь­кого права.

Показником творчого характеру твору може бути його новизна. Але деякі науковці вважають, що новизна твору поглинається озна­кою творчості. Ознака новизни як самостійна ознака твору харак­терна лише для патентного права і пов'язана з пріоритетом, невідо­мим авторському праву. Авторське право охороняє лише форму тво­ру³. Творча діяльність — це продуктивна розумова, духовна, інте­лектуальна діяльність людини, результатом якої є створення творчо самостійного здобутку науки, літератури, мистецтва. Отже, твор­чість зводиться до встановлення факту самостійного створення ре­зультату інтелектуальної діяльності. Зокрема, у країнах англосак­сонської системи права не вимагається, щоб ідея твору або її форма вираження були оригінальними, а лише щоб сама праця була ство­рена безпосередньо автором, а не скопійована ним⁴.

Для авторського права сутність твору, його наукова, літератур­на, художня цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення, необхідно лише, щоб твір був виражений у будь-якій об'єктивній формі. Така форма мо­же бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом, об'ємно-прос­торовою тощо. Наприклад, до усної форми творів належать промо­ви, доповіді, лекції, проповіді тощо. Об'єктивна форма твору вира­жається за допомогою різних матеріальних носіїв. Це може бути папір, полотно, каміння, дискети тощо.

¹ Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права. — М., 1956. — С. 34.

² Иоффе О. С. Советское гражданское право: В 3-х томах. — Т. 3. — Ленинград, 1965. — С. 5.

³ Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. — М., 2001. — С. 110-111.

'' Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) — М., 2000. — С. 33.

402

2И-285

403

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ