Глава 20. Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3. у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України);

4. про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);

5. у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);

6. про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України);

7)про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).

Крім того, позовна давність в один рік застосовується:

1. до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкоджен­ням речі, яка була передана у користування наймачеві за договором найму, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 ст. 786 ЦК України);

2. до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за догово­ром підряду (ст. 863 ЦК України).

На вимогу про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був учинений під впливом насильства чи обману, позовна давність триватиме про­тягом п'яти років. У цьому разі перебіг позовної давності почина­ється від дня припинення насильства, під впливом якого був учине­ний провочин.

Позовну давність тривалістю у 10 років встановлено до вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що обчи­слюється від дня, коли почалося його виконання.

Новий ЦК України встановив (як це має місце і в зарубіжному законодавстві), що за угодою сторін не допускається скорочення по­зовної давності, а суд застосовує її лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п. 2 ст. 259, п. З ст. 267 ЦК України).

Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчис­лення строку давності, і в кінцевому підсумку — захист порушеного матеріального права.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображають­ся як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний — сам факт

порушення права, суб'єктивний — якщо особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридич­ними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або ви­значений моментом вимоги кредитора, останній може вимагати вико­нання, а боржник має право виконати зобов'язання у будь-який час.

Якщо кредитор вимагає виконання зобов'язання, боржник зо­бов'язаний зробити це в семиденний строк за умови, що із закону, договору або змісту зобов'язання не випливає обов'язок негайного виконання, або якщо інший пільговий строк не передбачений за­коном чи договором. Початок перебігу строку позовної давності у подібних випадках має бути приурочений або до дня пред'явлення кредитором вимоги про виконання зобов'язання, якщо обов'язок негайного виконання випливає із закону або договору чи змісту зо­бов'язання, чи до моменту закінчення семиденного або іншого пільгового строку, протягом якого боржник не виконав свого обо­в'язку за витребуванням кредитора. За регресними зобов'язання­ми перебіг позовної давності починається від дня виконання основ­ного зобов'язання.

У разі порушення права чи охоронюваного законом інтересу не­повнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнен­ня нею повноліття.

Особливість застосування позовної давності до вимог, що випли­вають з перевезень і пред'являються до перевізників, полягає у то­му, що право на позов виникає не з моменту, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права, а з дня одержання від названих організацій відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді. Наведені випадки можна роз­глядати як винятки із загального правила про початок перебігу строків давності.

Після початку перебігу позовної давності можуть виникати об­ставини (юридичні факти), які або перешкоджають уповноваженій особі своєчасно пред'являти позов, або іншим способом впливають на нормальний перебіг давності. Ці обставини можуть призводити до: 1) зупинення перебігу позовної давності (ст. 263 ЦК України);

2. переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України);

3. відновлення пропущеного строку позовної давності, як загально­го, так і скороченого (п. 5 ст. 267 ЦК України).

268

269

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ