Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

Дана ситуація є наслідком того, яке значення відводиться докт-зинальному вченню. Якщо в континентальній системі доктриналь-іе вчення є чіткою та логічною системою знань, на підставі якої рормується чинне законодавство, то в англо-американській системі їоктрина не є настільки системною і основний вплив на розвиток іаконодавства відіграє судова практика.

Слід зазначити, що останнім часом чітко спостерігається тенден-;ія до зближення двох правових систем. В англо-американській си-:темі дедалі більшу роль починають відігравати нормативно-право-й акти, натомість в континентальній системі спостерігається підви-цення значення прецедентного права.

Фізичні та юридичні особи

В англо-американській системі цивільного права також вирізня-оть фізичних таюридичних осіб.

Фізичні особи як суб'єкти правовідносин наділені правосуб'єкт-сістю (1е£а1 сарасііу), яка на практиці поділяється на активну та іасивну. Під активною правосуб'єктністю розуміють здатність до :амостійного вчинення правового акта, під пасивною — здатність іути носієм прав та обов'язків. Правосуб'єктність фізичних осіб є іівною та належить їм з моменту народження і до моменту смерті. )бсяг активної правосуб'єктності залежить від віку особи. Інститут іредставництва в англо-американській системі цивільного права іідсутній, а всі можливі дефекти в активній правосуб'єктності зізичних осіб компенсуються інститутом довірчої власності.

Юридичним особам в англо-американській системі права, крім іередбачених способів створення, відомий також і спрощений спо-іб, за яким юридична особа, яка дотримується певних формальних имог, вважається такою, що існує, навіть коли її державна реєст-іація і не відбулася.

Юридичні особи поділяються на товариства та компанії (корпо-ації). Товариства поділяються на повні (ипіішііей рагіпегзпір) та юмандитні (Нтііесі раїЧпегзЬір)¹. Корпорації є аналогами това-иств із обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств у онтинентальному праві. Проте, на відміну від континентальної си-теми, вони не підлягають поділу залежно від кількості вкладів часників (зЬагез). Згідно з доктриною правоздатність юридичних сіб спеціальна (иіігауігєз), проте на практиці фактично визнано її ніверсальність.

При цьому вони в Англії та США не вважаються юридичними особами, проте під­лягають, як правило, обов'язковій державній реєстрації.

Власність

В англо-американській системі цивільного права (на відміну від континентальної системи, де основною категорією є речове право, яке поділяється на: 1) право на свої речі та 2) право на чужі речі) іс­нує єдине та неподільне поняття власності. Дане поняття є досить широке за своїм значенням, оскільки містить у собі як право власно­сті, так і всю низку інших речових прав у розумінні континентальної системи права, крім того й окремі види майнових та виключних прав. Право власності в англо-американській системі права носить двоякий (розщеплений) характер. Сутність цього феномену полягає в тому, що власником є як сам власник майна, так і особа, яка вчиняє інші повноваження над цією річчю, що створює ефект «розірваних» повноважень. При цьому зміст права власності для кожного з цих учасників не є усталеним і може встановлюватися за згодою.

Особливим видом власності в англо-американському праві є до­вірча власність. її сутність полягає в тому, що початковий власник передає річ в управління довіреному власнику (Ігизіее) з тим, щоб той передав цю річ чи доходи від її експлуатації набувачу вигоди (Ьепеїісіагу). При цьому і трастовий власник, і набувач вигоди є власниками, але з різним обсягом прав. Перший має права на експ­луатацію речі, другий — на дохід від цієї експлуатації та отримання речі назад. На сьогодні, залежно від обсягу прав осіб та деяких ін­ших фактів, вирізняють досить багато модифікацій трастових опе­рацій, проте основне їх призначення залишається незмінне — забез­печити професійне використання майна в інтересах певних осіб. Договірне та деліктне право

Англо-американській системі цивільного права не відоме понят­тя зобов'язання. Натомість вирізняють дві основні категорії: договір (сопігасі) таделікт {іогі).

Договором вважається зроблена взамін подання (задоволення) обіцянка, забезпечена санкцією (можливістю звернутися до суду). Тобто, на відміну від континентальної системи права, обіцянка укласти договір (оферта) не має, як правило, юридичної сили до мо­менту її прийняття іншою стороною (акцептування) і може бути від­кликана без будь-яких наслідків.

З огляду на відсутність доктринального вчення про зобов'язання зрозумілим є і той факт, що ніякої доктринальної класифікації до­говорів не існує. Є певні види договорів, вироблених практикою. Ос­новною класифікацією договорів є поділ їх на: договори формальні (ті, що повинні бути укладені у певній формі, наприклад, договори за печаткою (ипаегзеаі) та договори неформальні (ті, що можуть укладатися у будь-якій формі).

8

39

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА