Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушу­ють охоронювані законом інтереси інших осіб. Зміст права власнос­ті, межі і способи здійснення права власності юридичних осіб зале­жать від обсягу їх правоздатності.

4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивіль­ні зобов'язання через органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими доку­ментами. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.

5. В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, поділу прибутків і збитків тощо.

6. Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями усім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не від­повідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юри­дичної особи.

Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юри­дичних осіб (господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в новому ЦК України, законах України «Про власність», «Про господарські то­вариства», «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарсь­ку кооперацію», «Про об'єднання громадян» та ін.

Право власності на землю юридичних осіб закріплено в ст. 82 ЗК України¹.

Відповідно до вказаної статті юридичні особи (засновані грома­дянами України або юридичними особами України) можуть набу­вати у власність земельні ділянки для здійснення підприємниць­кої діяльності, тобто для здійснення безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності для виробництва про­дукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання при­бутку. Способами набуття у власність земельних ділянок юридич­ними особами є:

• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

¹ Земельний кодекс України. — X.: ТОВ «Одіссей», 2002.

• прийняття спадщини;

• інші підстави, передбачені законом.

§ 2. Право власності кооперативів

Відповідно до ст. 163 нового ЦК України виробничий кооператив як один із видів підприємницького товариства є добровільним об'єднан­ням громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої го­сподарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом коопе­ративу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробни­чого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Згідно зі ст. 165 ЦК України член виробничого кооперативу зобо­в'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.

Порядок внесення пайових внесків членами виробничого коопе­ративу встановлюється статутом кооперативу і законом.

Прибуток виробничого кооперативу, а також майно, що зали­шилося після його ліквідації та задоволення вимоги кредиторів, поділяється між членами кооперативу відповідно до їхньої трудо­вої участі, якщо інший порядок не встановлений статутом коопе­ративу.

Як єдиний власник належного йому майна, кооператив відпо­відає за зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени вироб­ничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'я­заннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються ЦК України (п. 4 ст. 163).

Правове регулювання діяльності виробничих кооперативів на сьо­годні обмежується однією статтею у Законі України «Про власність» та Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Правові засади діяльності споживчих товариств визначає Закон України «Про споживчу кооперацію».

Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську коопера­цію» від 17 липня 1997 р.¹суб'єктами права власності в сільсько­господарській кооперації є сільськогосподарські кооперативи (ви­робничі та обслуговуючі) і кооперативні об'єднання.

¹ ВВР. — 1997. — № 39. — Ст. 261

306

2УЗ-285

307

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ