Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

Звичай ділового обороту може бути застосований незалежно від

ого, чи зафіксований він у якому-небудь документі (опублікований

пресі, викладений у рішенні суду, що вступив у законну силу,

конкретній справі, що містить подібні обставини, і т. ін.).

Звичай, що суперечить актам цивільного законодавства або дого-

ору, У цивільних відносинах не застосовується.

Рекомендована література:

рагинский М. И. Общие положения новогоГражданского кодекса //озяйство и право, 1995. — № 1.

рагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положе-ия. —М., 1999(гл. 2).

ражданский кодекс, часть 1,три года спустя //Хозяйство и право. 998. — № 1. —С. 3—20.

озорцев В. А. Один кодекс или два? (нужен ли Хозяйственный кодекс на­яду с Гражданским?) //Правовые проблемы рыночной экономики в Рос-ійскойФедерации. Труды Института законодательства и сравнительного равоведения при Правительстве РФ. —М., 1994. —Вып. 57.якин И. С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. —М., 1983.у ханов Е. А. Развитие гражданского законодательства России при пере-эде к рынку //Гражданское право при переходе к рынку. —М., 1995.ковлев В. Ф. О Гражданском кодексе Российской Федерации //ВВАС Ф. — 1995. — № 1.

ковлев В. Ф. О некоторых вопросах применения части первой Граж-шского кодекса Российской Федерации арбитражными судами //ВАС РФ. — 1995. — № 5.

Глава 3 Основні риси цивільного права зарубіжних країн

§ 1. Основні цивільно-правові системи сучасності Поняття цивільно-правової системи

У процесі глобальної гармонізації та уніфікації цивільно-право-[Xнорм, що зумовлена пожвавленням міжнародних економічних 'язків між державами і здійснюється з метою адаптації націо-ільних правових систем до нових соціально-політичних та еконо-чних умов шляхом взаємозапозичення правових норм, принципів

юридичних конструкцій, постає необхідність більш детального :вчення поняття цивільно правової системи.

Під поняттям цивільно-правової системи слід розуміти сукуп-сть держав, які мають подібні основні закономірності цивільно-іавового регулювання та охорони суспільних відносин.

Основними критеріями виокремлення тієї чи іншої цивільно-пра­вової системи та віднесення до її складу будь-якої національної право­вої системи є: 1) історичне походження та розвиток правової системи; 2) пануюча юридична доктрина та її специфіка; 3) специфіка існую­чих правових інститутів та їх система; 4) правові джерела, методи їх тлумачення та практика застосування; 5) ідеологічні чинники.

З огляду на це слід виділяти такі цивільно-правові системи: кон­тинентальна (романо-германська), система звичаєвого права (анг-ло-американська), мусульманська, патріархальна, північна (скан­динавська), далекосхідна, індуїстська та соціалістична¹.

Тенденції розвитку цивільно-правових систем

Сучасний розвиток національних цивільно-правових систем ха­рактеризується насамперед їх уніфікацією. Уніфікація здійснюєть­ся шляхом зближення та гармонізації цивільно-правових систем різних держав внаслідок запозичення відповідних правових кон­струкцій та згладжування принципових відмінностей між законо­мірностями правового регулювання і охорони суспільних відносин. Причиною уніфікації цивільно-правових систем сучасності є необ­хідність спрощення порядку співпраці держав в економічній та інших сферах з метою підвищення його ефективності та усунення певних неузгодженостей (колізій). Уніфікація цивільно-правових систем можлива через укладення міжнародних договорів, прийнят­тя модельних рекомендаційних законодавчих актів, використання міжнародних звичаїв тощо.

Ще однією з тенденцій розвитку цивільно-правових систем сучасно­сті є налагодження між державами міжнародної правової допомоги. Ос­новними формами здійснення такої міжнародної правової допомоги є укладення міжнародних договорів про надання юридичної допомоги з

Дана класифікація вперше була обґрунтована провідними німецькими вченими К. Цвайгертом та X. Кьотцом (Цвайгерт К.. Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — М., 1998. — Т. 1. — С. 117). Проте це да­леко не єдина та не безспірна класифікація правових систем. Так, зокрема Р. Да­вид і К. Жоффре-Спінозі звужують та виділяють тільки континентальну, англо-американську, мусульманську та патріархальну цивільно-правові системи. {Давид Р., ЖоффреСпинози К. Основные правовые системы современности. — М., 1997). Російський вчений Ю. О. Тихомиров, окрім традиційних континентальної та англо-американської, виділяє також соціалістичну систему, правові системи релігійно-моральнісної орієнтації, систему північноєвропейського права, латино­американську правову систему та правові системи, що «кочують» (Тихоми­ров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996). Ще більш розширено дану проблему розглядає Є. О. Харитонов, який виділяє: романську, англосак­сонську, германську, центрально-європейську, східно-європейську, мусульмансь­ку, далекосхідну та африканську системи цивільного права (Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. — Одеса, 2000).

27

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА