Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

вих системах. При цьому кожний предмет дослідження, тобто кон­кретний інститут, загальні принципи певної системи норм, окремі правові категорії тощо, вивчаються всебічно в їх історичному роз­витку, становленні з урахуванням доктринальних дискусій, до­цільності застосування у вітчизняному праві. Зокрема, такий відо­мий інститут англо-американського права, як довірча власність (траст) недоцільно використовувати у вітчизняному законодавстві без пристосування до нашої, континентальної системи права, в якій не дозволяється «розщеплення» права власності. Цивілісти виступили з критикою щодо автоматичного запровадження даного інституту, оскільки це, практично, руйнувало всі постулати вчен­ня про право власності, що склалося в європейському праві. Була запропонована більш притаманна нашому праву цивільно-правова конструкція — договір управління майном.

Метод комплексного аналізу — це комплексний, всебічний ана­ліз проблемного питання, певної категорії за допомогою інших на­ук. Наприклад, інститут права власності не можна виокремити від відповідних економічних досліджень.

Даний метод проявляється й у взаємопов'язаному вивченні ін­ших правових явищ. Так, зокрема, інститут обмежених речових прав необхідно вивчати з точки зору принципових засад підгалузі речового права, схожих зобов'язальних прав, а заставне право не можна досліджувати без аналізу інших способів забезпечення зобо­в'язань, їх загальних рис та відмінностей.

Системний метод (метод системного аналізу) полягає в тому, що конкретне явище розглядається як система, тобто певна орга­нізаційна форма, в якій складові частини поєднані спільною ме­тою. Системний аналіз полягає у виявленні її елементів, встанов­ленні взаємозв'язків між ними, визначенні загальних рис, харак­терних ознак, які дають змогу об'єднати елементи в єдине ціле. Такі системні аналізи на сучасному етапі є дуже актуальними, і можна виділити проблемні аспекти в систематизації зобов'язань, речових прав, юридичних осіб, договорів тощо.

Слід зазначити, що у своєрідній специфіці предмета юридичної науки в цілому і в цивільно-правовій науці зокрема дістає своє ви­раження специфіка спеціальних методів.

§ 3. Наука цивільного права та інші юридичні науки

Юридична наука — це система юридичних знань про предмет на­уки, отриманий за допомогою юридичного методу. Структурними елементами юридичної науки є окремі юридичні дисципліни — юридичні науки, кожна з яких вивчає певні аспекти права. Ви-

різняють такі групи юридичних дисциплін: юридичні науки теоре­тичного та історичного профілю (теорія держави і права, історія по­літичних і правових вчень, загальна історія держави та права, істо­рія держави і права України тощо); галузеві юридичні науки (конституційне, адміністративне, цивільне, цивільно-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, трудове, сімейне, підпри­ємницьке, аграрне, екологічне, міжнародне право тощо); спеціальні юридичні науки (правова статистика, кримінологія, судова медици­на, судова психіатрія тощо).

Провідне місце посідають юридичні науки теоретичного та істо­ричного профілю, які мають методологічний характер. Кожна га­лузева наука — це певна теорія, а історія політичних і правових вчень — це історія теорії держави і права. Предметом науки історії держави і права, а також науки теорії держави і права виступають не одна, а всі галузі права, тобто вся сукупність правових явищ су­спільства.

Наука цивільного права спирається на методологічні науки, ви­користовуючи фундаментальні розробки у сфері теорії та історії держави і права.

Розроблені теорією держави і права положення про предмет і ме­тод правового регулювання, вчення про норму права та правовідно­сини, тлумачення нормативних актів є підґрунтям цивільного пра­ва і використовуються наукою цивільного права для відповідних до­сліджень.

Дослідження у сфері історичного розвитку держави і права є ко­рисними для узагальнення досвіду існування того чи іншого цивіль­но-правового інституту в його історичному розвитку та прогнозу­вання подальшого існування.

Предмет дослідження цивілістики пов'язаний з іншими галузе­вими науками, причому такий взаємозв'язок є різним залежно від того, що являє собою певна галузь права. Між наукою цивільного права і науками конституційного, адміністративного та процесуаль­ного права розмежування є більш чіткими, ніж з науками трудово­го, сімейного, земельного права, які відмежувалися від цивільного права і стали самостійними галузями права.

Наука цивільного права міцно пов'язана з усіма юридичними на­уками. Проте слід пам'ятати, що тенденція відновлення приват­но-правових засад у суспільстві призвела до зміни всієї системи приватного права, а це, безумовно, вплинуло і на взаємодію та спів­відношення з іншими науками. Досягненням сучасної юридичної науки можна вважати запровадження поділу всієї правової сфери на приватно-правову та публічно-правову. Наслідком є відмова від

54

55

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА