Рекомендована література:

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право:Общие положе­ния. — М.: Статут, 1998.

Карапетов А. Г. Соотношение принципа реальногоисполнения и мер граж­данско-правовой ответственности //Актуальные проблемы гражданского права /Под ред. М. И. Брагинского. —М.: НОРМА, 2003. —С. 311-348.Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. —К.: Юрінком Інтер, 2001. —С. 50-53.

Мейер Д. И. Русское гражданское право. —М.: Статут, 2000.Победоносцев К. П. Курс гражданского права: В трех томах. —М.: Зер­цало, 2003.

488

489

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 35. Способи забезпечення виконання зобов'язань

Глава 35 Способи забезпечення виконання зобов'язань

§ 1. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов'язань

Зобов'язання є правовідносинами, тому вони охороняються за­собами примусового характеру. Ці засоби можна поділити на дві групи.

До першої групи належать так звані загальні міри (спонукання до виконання зобов'язання, покладення обов'язку відшкодувати за­подіяні його порушенням збитки тощо), що застосовуються у всіх випадках, за винятком тих, що виключені законом, договором або характером встановлених відносин.

До другої групи належать так звані спеціальні забезпечувальні міри, що застосовуються лише для забезпечення тих зобов'язань, для яких вони безпосередньо встановлені законом або договором. Останні у цивілістиці називаються способами забезпечення вико­нання зобов'язань.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при-триманням, завдатком. Але законом або договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. На­приклад, згідно зі ст. 66 Закону України «Про господарські товари­ства» учасники повного товариства несуть солідарну відповідаль­ність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Встановлю­ючи такий вид цивільно-правової відповідальності, законодавець надає контрагентам юридичної особи, створеної у формі повного то­вариства, додаткові юридичні засоби забезпечення виконання зобо­в'язання.

Більшість способів забезпечення виконання зобов'язань має ак­цесорний характер і при недійсності основного зобов'язання або припиненні його дії перестає існувати. Але є і такі способи забезпе­чення, що мають самостійний характер, наприклад, гарантія.

Кожен із способів забезпечення виконання зобов'язань має певні особливості, обумовлені ступенем та механізмом впливу на боржни­ка, але підкорені одній загальній меті — спонукати боржника вико­нати зобов'язання належним чином.

Забезпеченню підлягає тільки дійсне зобов'язання. При цьому недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Але недійсність правочину що­до забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиня­ється у письмовій формі. Цей припис має імперативний характер, тому його порушення призводить до нікчемності вказаного право­чину.

У цивілістичній науці проводиться класифікація способів забезпе­чення виконання зобов'язань за різними ознаками. Наприклад, за­лежно від юридичної конструкції способи поділяються на такі, що пов'язані, та такі, що не пов'язані з попереднім виділенням майна для можливої примусової реалізації обов'язку порушника. До пер­шої групи належать застава та завдаток, до другої — неустойка, по­рука, гарантія. За правовою природою способи поділяються на такі, що є формою юридичної відповідальності, та такі, що не можуть бути формами юридичної відповідальності. До першої групи належать не­устойка та завдаток, до другої — застава, порука, гарантія¹. Притри-мання, на думку спеціалістів, є однією з форм самозахисту, що має спільні риси із заставою².